Відомий у Чернігові журналіст і поет Олексій Маслов нині проходить службу в Збройних Силах України на Сумщині. Нещодавно він став гостем студійної програми YouTube-ресурсу «Сумський канал». У цьому інтерв’ю військовослужбовець, журналіст і поет говорить про війну як особистий досвід, про слово як спосіб пережити реальність фронту та про відповідальність, яку приносить бойовий шлях.
Олексій Маслов. Скриншот з YouTube-ресурсу «Сумський канал»
Війна і поезія
«Як поєднуються війна і поезія?» — це одне з головних питань розмови. Для олексія Маслова слово стає способом осмислити пережите, зберегти внутрішню рівновагу й донести правду до тих, хто не був на війні.
Що найважче пояснити цивільним
Журналіст наголошує: найскладніше — передати відчуття відповідальності та лідерства, яке приходить із фронтовим досвідом. Адже війна змінює людину, змушує дивитися на світ інакше.
Ветерани і майбутнє громад
Окрема тема — роль ветеранів у формуванні майбутнього країни та місцевих громад. Маслов переконаний: їхній досвід і бачення можуть стати основою для відновлення та розвитку після перемоги.
Сумщина очима військового
У розмові він ділиться й особистими враженнями від Сумщини, де нині перебуває. Це земля, яку він відчуває серцем, і яка стала для нього новим простором служби та творчості.
Культура під час війни
«Торкнулися в діалозі важливих тем: від мистецтва до політики», — зазначив Маслов. Він підкреслив, що свою функцію у війську розглядає як скромну, адже справжній тягар захисту лежить на побратимах, безпосередньо залучених до бойової роботи.
Фінал — авторська поезія
Інтерв’ю завершується читанням авторської поезії, яка стає своєрідним підсумком розмови: війна і слово, особистий досвід служби, відповідальність і майбутнє України.
Фрагменти інтерв'ю у текстовому форматі:
Ведучий програми Олег Туляков:
— Доброго здоров'я, шановне товариство! Живучи у прикордонному місті Суми, під обстрілами, у небезпеці, можна побачити всю Україну. Я розумію, що звучить парадоксально, незвично, драматично, але це так. Ми спілкуємося з військовими, які наразі захищають наше рідне місце, захищають Сумську область, і ми бачимо яскравих, талановитих, неординарних людей. От сьогодні саме з таким військовим ми хочемо вас познайомити. Я одне скажу, про нього можна багато говорити — це поет, поет відомий. До повномасштабного вторгнення я був знайомий з його творчістю.
Наразі з ним залюбки спілкуються і наша місцева творча еліта, інтелектуальна еліта. Сьогодні ми з ним поговоримо, як з військовим, обговоримо інші цікаві питання. Отже, в нашій студії — вітайте Олексій Мастов, поет з міста Чернігів.
Представте себе як військового і представте, звичайно, ваш військовий підрозділ. Ми всі хочемо знати, хто нас захищає, хочемо більше мати інформації про це.
Олексій Маслов:
— Наразі я військовослужбовець 158-ї окремої механізованої бригади. Це один із тих підрозділів, який бере участь в захисті, в обороні Сумщини й України в цілому, зрозуміло, але саме тут, на сумському напрямку. Близько року наша бригада, наш підрозділ бере участь вже безпосередньо в бойових діях, тобто, близько року, як він став бойовим.
Це таке, можна сказати, образно, друге народження підрозділу, тому що сформований, створений був на моїй рідній Чернігівщині, а продовжує реалізовувати бойовий досвід вже на Сумщині. Тобто, можна сказати, що і Чернігівщина, і Сумщина для нас тепер, для всієї цієї бойової команди, для всієї бойової родини, це як рідні, це дві батьківщини: Чернігівщина і Сумщина. Я сам родом із Чернігівської області, з півночі, з невеличкого села, на самому кордоні з Російською Федерацією, з країною-агресором.
Наразі моє рідне село фактично не існує, люди звідти виселилися через постійні обстріли і бомбардування. Але сподіваємося, що воно відродиться, відновиться, і люди повернуться туди. Отже, для мене теми ці, як пережита була війна, і переживається, цивільним населенням, мирними жителями, вона також надзвичайно близька.
Я в Чернігові знаходився під час оперативного оточення, облоги цього міста у 2022 році. І близько півтора року я військовослужбовець на військовій службі у 158 бригаді, ще раз кажу. Я працюю у відділенні комунікацій.
Підкреслю, що це не бойова, на теперішній момент посада, не бойова робота. Але ми постійно спілкуємося з тими підрозділами, з тими побратимами, які безпосередньо бойовою роботою займаються, тож збираємо про це інформацію. Дуже багато спілкуємося з військовими, які от у самій гущі цих подій знаходяться...
Ви знаєте, я, слава Богу, об'їхав майже всю Україну. Я залишив у своїй пам'яті якесь таке специфічне сприйняття кожного міста, селища, де я був.
О.Т.:
— Впевнений, що у вас також є таке сприйняття, як людини творчої, своя перцепція, своя рефлексія. Як ви сприймаєте, як творчо людина, Сумську область?
О.М.:
— Мене вразило це місто. Це щиро абсолютно можу сказати. Надзвичайно красиве. Атмосфера така ніби відчувається, що це моє, відчуаю себе як вдома. Ті люди, які тут живуть, з ними надзвичайно приємно спілкуватися. У мене вже тут є справжні друзі, не просто знайомі, а друзі.
... Місто зберегло, може не повністю, але значні фрагменти історичного свого центру. Це виглядає майже автентично. Деякі фрагменти вулиць, цілі квартали.
От виходиш і бачиш, що це будинки кінця ХХ століття або початку ХХ в єдиному стилі. Це у Чернігові менше значно цього збереглося з історичних причин. Тут, я думаю, що це міг би бути рай для кінематографістів.
Коли війна закінчиться, то тут можна багато знімати історичних фільмів...
Використовувати ось цей ґрунт і цю автентику. А стосовно Сумщини, як такої, то не дарма ж ми, сусіди, історичні регіони історично пов'язані, географічно дуже близькі, за природними умовами. І, власне, частина теперішньої Сумської області, це була історична Чернігівщина.
У мене дуже багато знайомих ще, наприклад, зі студентських років із Сумщини родом вчилися. Я вчився в Ніжинському державному педагогічному інституті на той час, зараз це університет. Тому із Сумщиною дуже багато зв'язків, і зараз сприймається вона справді як рідна, без перебільшення.
О.Т.:
— Давайте поговоримо про поезію на війні... Я знаю, що ви спілкуєтесь з іншими поетами, ви знаєте військово-сучасну поезію. У яких вимірах проходить ваша творчість? Поділіться оцим досвідом життя творчої людини, особливо, під час війни.
О.М.:
— Багато хто дивиться на мистецтво як на вид розваги. Це не розвага, це надзвичайно щось таке ж потрібне, без перебільшення, на такому ж рівні потрібне, як їжа, сон, відпочинок, інформація, спілкування, робота і так далі. Тобто настільки ж потрібно, не менше.
А що ж саме потрібно? Я думаю, і це не тільки моя думка, вона спирається, ця думка, на дослідження, фахові дослідження, наукові, що в мистецтві якийсь спосіб пізнання і передавання однодуму інформацій такий, що їх замінити не можуть, наприклад, наука або ще інші якісь способи. Тобто на тому ж рівні, не менш важливому, це є способом пізнання світу і накопичення і передання інформації, як є науковий спосіб, а є пізнання і розбудови світогляду, і моделювання поведінки людської. А є, наприклад, художній спосіб, мистецтво і, зокрема, література, зокрема, вірші...
📺 Повне інтерв’ю з Олексієм Масловим на YouTube-каналі «Сумський канал» за посиланням: Про досвід війни, силу слова та роль ветеранів
Підготував матеріал для публікації Сергій Вітер, спеціально для видання bilahata.net
