«Я дуже щаслива, що змогла виростити такого сина», – скаже дещо пізніше Марина Михайлівна Чередніченко з Чернігова.
Багато сліз пролила Марина Михайлівна, як і багато інших українських жінок, за своїм сином, який поліг, захищаючи рідний край на Сході держави від кремлівської потвори – двохглавого орла.
Найкращий, добрий, товариський, щирий і відданий друг − ось лише деякі епітети, якими описують характер Дениса Чередниченка ті, хто його добре знав.
Він загинув 26 вересня в перший рік агресії російсько-терористичних військ проти України.
... Він мріяв про створення сім`ї, вірив у щасливу долю, щиро кохав дівчину Дарину. Та не судилося хлопцю здійснити свої мрії. Ворожі московські артилерійські снаряди масово обстрілювали українських захисників.
Денис ЧЕРЕДНІЧЕНКО трагічно загинув під час мінометного обстрілу під Дебальцевим Донецької області. Денис був активним учасником Революції Гідності. На війну пішов добровольцем. Служив у 169-й роті спецпризначення. За спогадами його бойових товаришів, Денис був справжнім патріотом. Відважним, надійним, рішучим. З ним було не страшно ходити в розвідку, бо знали, що не зрадить і не кине напризволяще, коли трапиться біда. Указом Президента України від 23 травня 2015 року, за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Дениса Чередніченка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Денису було лише 29…
А в цей час місцеві бізнесмени, нехтуючи усіма моральними принципами, силкуються все більше набити свої власні кишені.
Марина Чередніченко того вечора намагалася виїхати зі столиці до свого рідного Чернігова. Та коли пред`явила пільгове посвідчення, як мати загиблого на війні сина, водій категорично відмовив жінці у реалізації її законних прав. Що ж виходить? – ніяковіючи подумала пані Марина. – З одного боку, держава гарантує право на безкоштовний проїзд таким громадянам, а з іншого – не забезпечила здійснення таких можливостей.
Жінка, зважаючи на те, що був вже вечір, вимушена була сплатити повну вартість проїзду – іншого виходу у неї тоді не було.
А коли приїхала до Чернігова, звернулася про юридичну допомогу до громадської організації «Справедливість» Валентина Наливайченка.
Як мати Марина Михайлівна Чередніченко не хотіла відпускати на війну свого сина. Як громадянка України розуміла: обов’язок чоловіка – захищати Батьківщину. Чому ж своя Вітчизна, за яку віддають найдорожче, що є – життя, насправді не може захистити тих, за кого вже більше ніхто не вступиться…
