Стаття-рецензія на «Літературний Чернігів» №1-2026. Перший цьогорічний номер «Літературного Чернігова» — це не просто черговий випуск мистецького часопису, а своєрідний літопис духовних пошуків і культурної пам’яті. Вже 313-й номер журналу продовжує традицію, започатковану ще у 1992 році, — бути голосом Чернігівщини, її поетів, мислителів, митців.
🌿 Шевченко як духовний камертон
Відкриває випуск уривок із поеми Тараса Шевченка «Марія». Це не лише вшанування 212-річчя від дня народження Кобзаря, а й нагадування про його пророчий голос, що й нині звучить актуально. Рядки «Все упованіє моє / На тебе, Мати, возлагаю» стають молитвою за знедолених і окрадених, перегукуючись із сучасними болями народу.
🔥 Поезія Миколи Славинського
Його вірші — це своєрідний щоденник війни й виживання. В одному з текстів він пише: «Щаслива хатка: вже вікно засклили, осколки бомби витягли зі стін». Ці образи — не метафора, а реальність, що перетворена на поетичний символ стійкості. Славинський уміє поєднати буденність («блекауту я не боюся») з високою метафізикою часу, де «сорочка дірява» стає символом людської долі.
🌌 Станіслав Новицький: поезія як виклик і сповідь
Його тексти — це розмова з історією, з правдою, яка «ніколи не стане правдою», бо може перетворитися на зраду. Новицький не боїться оголювати нерви часу, говорити про тиранію, про демократію без демократії. Його поезія — це крик, що водночас є молитвою і прокляттям.
⚔️ Олександр Ходос: голос воїна і поета
Особливо вражає творчість Олександра Ходоса — військового, який пройшов службу і нині боронить Україну. Його поезія поєднує особистий досвід із загальнонаціональним болем. У вірші «Привиди свободи» звучить гірке усвідомлення: «Запроданці шниряють тут і там, На небі янголів не видно, тільки біси». Це поезія фронтовика, де кожен рядок — як свідчення, як документ часу.
Перекладацька майстерня: естафета навколо «Мосту Мірабо»
Справжньою перлиною номера є глибока філологічна розвідка Сергія Ткаченка «Ще раз про естафету перекладів: „Міст Мірабо“ українською мовою». Автор влаштовує захопливий компаративний аналіз того, як культовий вірш Ґійома Аполлінера інтерпретувався титанами українського перекладу.
Через призму ритміки, наголосів та збереження пісенної природи (підкресленої Лео Ферре) дослідник аналізує класичний варіант Ірини Стешенко, віртуозний переклад Миколи Лукаша та дещо залежну від нього версію Всеволода Ткаченка, а також самобутній, але лексично суперечливий варіант Олександра Гордона. Наприкінці Сергій Ткаченко пропонує власну, свідомо скориговану біографічним песимізмом версію, яка блискуче лягає на оригінальну французьку мелодику.
Криптоісторія та епос: фантастичні світи Андрія Валентинова
У розділі літературознавства Олександр Молибога пропонує масштабний огляд творчості відомого харківського письменника-фантаста, історика й археолога Андрія Валентинова (Шмалька). Стаття детально аналізує ключові пласти його історично-альтернативних шукань.
Сатира на злобу дня: дипломатія дрючка
Публіцистично-гумористичний блок представлений гострим памфлетом Валерія Демченка «Дипломатія неандертальців, або Планетарний лохотрон?». Автор у стилі жорсткого політичного гротеску реагує на події міжнародної арени початку 2026 року, зокрема на «друге пришестя» Дональда Трампа.
Іронізуючи над «бізнесовим» підходом до геополітики, залученням до доленосних переговорів родичів та партнерів (Кушнера, Віткоффа) замість професійних дипломатів, Демченко пропонує виставити проти них «тьотю Соню з Привозу та бабу Галю з Бессарабки». Автор висміює новостворену «Раду миру» із мільярдними внесками, називаючи її планетарним лохотроном, і з суто українським сарказмом пропонує Трампу свої колекційні медалі «За знищення колорадського жука» — аби лиш той «відчепився від України зі своїми пропозиціями про капітуляцію».
Прозаїчний та науковий контекст номера
Окрім поетичного й аналітичного ядра, часопис традиційно багатий на якісну прозу (повість Тетяни Яковенко «Відьма», оповідання Олександра Забарного та Оксани Проценко, кіноповість Валерія Конаша), яка потребує окремого розлогого осмислення. Літературознавчі студії Володимира Кузьменка до 100-річчя П. Сердюка, ювілейні розвідки Анатолія Шкуліпи та потужний блок рецензій (М. Славинського, Т. Торак, В. Мовчан) доводять, що інтелектуальне життя Чернігівщини тримає високу планку. А дитяча сторінка від Оксани Проценко («Три скарби») засвідчує — журнал дбає про свого теперішнього та й майбутнього читача.
🌺 Висновок
Номер «Літературного Чернігова» — це мозаїка голосів, що творять єдиний хор. Тут звучить Шевченко як духовний камертон, Славинський як літописець війни, Новицький як пророк правди, Ходос як воїн-поет. Усі вони разом формують образ сучасної української літератури — болісної, правдивої, але водночас життєствердної.
Цей випуск — не просто літературний журнал, а дзеркало нашого часу, де відбиваються і сльози, і надії, і молитви.
Сергій Вітер, оглядач bilahata.net
