Операція «Городня»: три засновники Гельсінської групи на одному процесі, або Як КДБ влаштував «карантин»: маловідомі сторінки суду над Левком Григоровичем Лук’яненком.
Літо і дорога до Городні
То був зеніт літа, дуже схожого на нинішнє. Зелень досягла найвищої насиченості, а квіти перевершували грою барв живу райдугу. Мабуть, саме цей час і народив вираз «мальовнича Україна». 17 липня 1978 року, розпрощавшись зі студентським Харковом, я повертався додому з направленням юридичного інституту до прокуратури Чернігівської області. Старенький ПАЗік городнянського АТП, заповнений пасажирами, неспішно сунувся дорогою, вимощеною каменем ще з дореволюційних часів. Траса час від часу занурювалась у природний тунель із крон багатолітніх дерев — справжній рай посеред спекотного дня.
«Епідемія» як прикриття
Вже неподалік Городні автобус зупинився перед групою людей. Хтось у білому халаті суворо промовив: «Епідемія ящура, потрібно пройти санобробку». Це було звичним явищем, адже хвороба вражала худобу й могла становити небезпеку для людей. Але цього разу все виглядало надто прискіпливо — ніби «ветеринари» намагалися розгледіти невидимі бацили.
Новина від батька
Вдома батько розсміявся: «Так то ж у нас Лук’яненка судять!» Налаштувавши радіо на хвилю «Свободи», я почув детальну інформацію: у маленькому провінційному місті Городня розпочався процес над відомим українським дисидентом. Наступного дня батько розповів, що до нього підходили люди з органів і просили, аби я, як випускник юридичного вишу, посидів у залі суду серед глядачів.
Атмосфера облоги
Протягом чотирьох днів місто перебувало у щільному кільці правоохоронців. Слідство визначило 25 свідків, які мали довести «антирадянську діяльність» Левка Лук’яненка.
Свідки, що стали захисниками:
- Колеги з дитячої лікарні — дали лише позитивну характеристику.
- Рідні Левка — дружина Надія та брат Олександр, без жодних компрометуючих свідчень.
- Родина С. — п’ятеро осіб, які твердили про «антирадянські розмови», але без конкретики.
- Олесь Бердник — письменник, дисидент, член Української Гельсінської групи, фактично став свідком захисту.
- Звенислава Вівчар — дисидентка, дружина політв’язня, підтримала Лук’яненка.
- Іван Покровський — колишній боєць ОУН, товариш Лук’яненка по таборах, не міг його зрадити.
- Євген Обертас — депортований у дитинстві «маленький бандерівець», свідчив про справжнього українця.
Оксана Мешко — незламна постать
73-річна співзасновниця Української Гельсінської групи намагалася потрапити до суду, але була затримана й повернена до Києва. Через два роки влада запроторила її до психіатричної лікарні.
Підсумок
Процес у Городні зібрав одразу трьох засновників Гельсінської групи. Це була демонстрація сили духу людей, які поклали життя на боротьбу за незалежність України.
Автор: Володимир Розинко, м.Городня
Детальну розповідь автора про судилище над Левком Лук’яненком читайте тут:
Коли КДБ влаштував «карантин»: маловідомі сторінки суду над Левком Лук’яненком
