Закритий зал, тиша, і голос Ліни Костенко, який знову відкриває для читача нову сторінку української літератури. Її свіжа збірка «Вітер із Марса», видана «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГОЮ», — це не просто книжка, а сигнал, що долинає з космосу й перегукується з нашою земною реальністю.
Поетеса розповіла, що кілька років тому почула запис марсіанського вітру. Його звук видався їй тривожним, наче передчуття небезпеки. «Треба писати так, щоб нарешті люди почули», — сказала вона, наголошуючи: цей вітер не має стихнути, доки є ті, хто чинить спротив.
У збірці переплітаються інтимна лірика й громадянські мотиви. Тут — вірші з 1993 року, тексти пандемійного часу, поезії, народжені після повномасштабного вторгнення, і навіть рядки, датовані 2026‑м. Війна, суспільні зміни, військові будні, виклики сучасності — від штучного інтелекту до людської стійкості — все це звучить у її рядках.
Попит на книжку виявився феноменальним: 10 тисяч примірників розкупили ще до виходу, а видавництво вже готує додатковий наклад. Це свідчить: слово Костенко залишається потрібним і живим.
Та, мабуть, найважливіше — її звернення до молодих авторів. Ліна Костенко оголосила про створення Фундації Ліни Костенко, яка стане простором для нових голосів.
«Я хочу, щоб вас, молодих, вітали… щоб ми писали прекрасно», — сказала вона, запрошуючи прийти, читати й вчитися одне в одного.
«Вітер із Марса» — це не лише поезія. Це попередження, пам’ять і заклик до дії. Це книжка, яка нагадує: навіть у найтемніші часи слово може бути світлом.
Теги: #Ліна_Костенко, #поезія, #вірші
