Після зливи у Березовому гаю стояв чоловік, у якого на руці сидів великий ворон. Питаю: «Це ви так уміло приручили птаху?»
‒ Ага, ‒ відповідає чоловік, ‒ кілька хвилин як приручив.
… 20 серпня, після сильного раптового дощу, чернігівець Ігор вгледів під деревом дорослого ворона. Спочатку, коли Ігор впритул наблизився до нього, той почав від нього шарахатися, але потім зупинився. Коли взяв на руки, то помітив, що праве крило і лапа ушкоджені ‒ чи то в машину вдарився, чи щось інше.
‒ Я недавно відпустив одного, ‒ продовжив розповідь рятівник птаха. ‒ Кілька днів у нас жив, викормили його, бо злетіти не міг… Найбільше сир любив... А оце треба піти додому та й цього покормити…
‒ Так він же у вас сидить так як папуга навчений, ‒ дивлячись на птаха та чоловіка, констатую. ‒ То дивно, що ви його не тримаєте, і він не намагається нікуди втікати. Навіть так споглядає вам у вічі, мовби вже друга у вас знайшов…
‒ Тому, що ворона ‒ дуже розумна птаха, ‒ каже Ігор. ‒ Він тямить, що внизу для нього може виникнути небезпека. Треба ось з’ясувати, які пошкодження в нього. Може він ще отямиться та й полетить, а, може, й ні.
… Кажуть, що той, хто врятує птаха чи звіра, знаходитиметься під захистом невидимого (небесного) покровителя. То, може, й справді так.
Сергій Вітер
