На околиці селища Срібне, що на Чернігівщині, ранок починається тихо, але на пасіці вже вирує своє, особливе життя. Сонце ледь встигло піднятися над садками, як повітря наповнюється знайомим, теплим гудінням. Проте перша подорож бджілок-трудівниць лежить не до квітів, а сюди — до старого дерев'яного водопою.
Вода тут спокійна і чиста, мов живе дзеркало. Бджоли сідають на шорсткий, прогрітий сонцем край дощечки. Вони діють дивовижно злагоджено, вишикувавшись в один ряд, ніби маленькі бурштинові солдатики.
- Камера макрооб'єктива ловить неймовірну мить: бджілка опускає свій тонкий хоботок до води, і поверхня ставка ледь помітно здригається від легкого дотику.
- У глянцевій воді віддзеркалюється кожен її крок, пухнасті груди та прозорі, майже невагомі крила, що виблискують на сонці.
- Інша бджілка, важка від пилку, що золотиться на задніх лапках, жадібно п'є, балансуючи на самому краєчку вологого дерева.
У цьому затишному куточку Чернігівщини час ніби зупинився. Чути лише тихе, ритмічне лопотіння крил та бачити, як ідеально кругла крапля води відображає цілий бджолиний всесвіт. Напившись, кожна з них стрімко злітає вгору, несучи життєдайну вологу до рідного вулика, щоб за мить знову повернутися до своєї невтомної праці.
Фото Сергія Бебика, Срібне, Чернігівська область
