Мов жовті сніжинки.
Сонко на дорозі
До дівчинки Яринки.
Оченята раптом
Повіки закривають.
Ноженята м’яко
До ліжечка ступають.
Сплять уже звірятка
Маленькі у лісі.
Затих і горобчик
З мамою у стрісі.
Лиш сова лякає
Криком перехожих.
Світить повний місяць,
На сонечко схожий.
Хай сниться дитинці
Золотеє сонце.
Й загляне Яринці
Уранці в віконце.
Нехай будуть в неї
Мрії лиш крилаті,
А рученьки в праці
Вмілі та завзяті.
Нехай її люди
Люблять і шанують,
Усмішки приємні
Їй завжди дарують.
Валентина КУНДЕНКО, с. Красний Колядин Талалаївського району, Чернігівщина