Вірш «Хай ще зозуля кує» справив на мене дуже тепле й водночас трохи сумне враження. Я зрозумів його як щиру розмову людини з власним минулим. Автор згадує молоді роки, які промайнули швидко і непомітно. Час забрав юність, залишивши лише сивину та спогади. Але в цих спогадах немає розпачу чи жалю за прожитим життям. Навпаки, відчувається мудре прийняття того, що кожна людина проходить свій шлях.
Особливо мене зворушили слова про мамин добрий погляд. У них я побачив вдячність найріднішій людині, яка навіть через роки залишається в серці джерелом тепла й любові. Рядки про росу на калині викликають світлі асоціації з рідним домом, дитинством і батьківською турботою.
Мені здається, що автор також замислюється над тим, чи знайшов у житті те щастя, якого шукав. Він згадує свої дороги, мрії та пошуки, але розуміє, що найціннішим скарбом залишилася пісня. Саме вона береже пам’ять про пережите і допомагає не втрачати зв’язок зі своїм минулим.
Після прочитання твору в душі залишається легкий смуток, але він світлий і спокійний. Вірш нагадує мені про те, що роки минають дуже швидко, тому потрібно цінувати кожну мить життя, берегти рідних людей і з вдячністю згадувати все хороше, що було на нашому життєвому шляху.
Читав поезію автора Сергій Вітер
«Хай ще зозуля кує».
Слова та музика Петра Зуба
Відлетіли мої літа
За діброви і за жита,
Лиш пір’їна з крила
Доторкнулась до чола,
Сивиною на вік зацвіла
Приспів:
На щоці не сльоза,
То з калини роса,
Добрий погляд мами
В серце моє.
Щедре літо
Відпалало цвітом…
Хай ще зозуля кує.
Де ж підкова, що я шукав,
Де стежини, де я блукав?
Тільки пісня одна
Незрадлива й сумна,
Як пташина, як мрія легка.
Приспів:
На щоці не сльоза,
То з калини роса,
Добрий погляд мами
В серце моє.
Щедре літо
Відпалало цвітом…
Хай ще зозуля кує.





