Українська пісня «Порадниця свята» має цікаву творчу історію. Її слова написали чернігівський поет Сергій Дзюба та його колега з Кіровоградщини Григорій Ліщенюк. Музичне втілення твору здійснювали різні композитори: спершу Петро Лойтра, а згодом Борис Раденко.
У різні часи пісню виконували заслужені й народні артисти України, серед яких Леонід Сандуленко. Кожна інтерпретація мала свою емоційну тональність — від журливої туги до світлого, життєствердного звучання. І саме ця багатогранність дозволяє нам побачити в пісні не лише особисту сповідь, а й універсальний образ матері, що єднає покоління.
Вірш «Порадниця свята» — це не просто поетичний текст, а духовний портрет матері, який водночас є символом української традиції. Автори малюють образ жінки, котра втілює доброту, терпіння й мудрість.
Світло і тепло образу. У рядках «І матінка всміхається привітно так – і з нею легше жити на землі» відчувається не лише ніжність, а й життєва опора. Усмішка матері стає метафорою гармонії світу, джерелом внутрішньої сили.
Філософія материнської поради. Мати тут — «душі моїй завжди порадниця». Це визначення виходить за межі побутового: порада матері — це моральний дороговказ, що допомагає людині залишатися вірною добру навіть у часи випробувань.
Поетика пам’яті. Зворушливі згадки про матір («Згадалося, як з вишнею балакала») перетворюють буденні деталі на символи духовної близькості. Вишня, сонце, квіти — це не лише елементи природи, а й знаки материнської присутності, що супроводжує дитину все життя.
Кульмінація вдячності. Фінальні рядки — «За все, за все – уклін тобі повік» — звучать як молитва. Це не просто подяка, а визнання того, що материнська любов є безмежною і незамінною.
«Порадниця свята» — це твір, який поєднує особисту інтимність і загальнонародну символіку. Він нагадує, що материнська усмішка — це світло, яке не гасне навіть у найтемніші часи. У цьому вірші відчувається не лише любов до конкретної людини, а й пошана до самої ідеї материнства як духовної основи життя.
Уважно читав вірш Порадниця свята Сергій Вітер
Сергій Дзюба, Григорій Ліщенюк: Порадниця свята. Пісня про матір
Запахло літо м’ятою і квітами.
Запахли зорі у вечірній млі.
І матінка всміхається привітно так –
І з нею легше жити на землі.
Вона душі моїй – завжди порадниця,
А доброта її не знає меж.
Матуся жде. Матуся не забариться.
Все обійди – такої не знайдеш.
Згадалося, як з вишнею балакала;
Не заздрила, любила цілий світ!
Хоча й не раз на самоті ти плакала:
Всього зазнала за багато літ.
Загляне сонце у вікно ранесенько,
Торкнусь вустами рук твоїх і щік.
Моя матусю, матінко ріднесенька,
За все, за все – уклін тобі повік.
