Уявіть собі: сонце сходить над Десною, і перші промені торкаються облич людей, які мешкали тут тисячі років тому. Це не легенда і не така вже вигадка — саме таку картину відтворюють археологи Деснянської палеолітичної експедиції Інституту археології НАН України, що нині працює в селі Бужанка на Коропщині.
Кандидат історичних наук Дмитро Ступак, який досліджує стоянку Бужанка-2 ще з 2003 року, на основі знайдених артефактів спробував відтворити звичайний день давньої родини. І цей день вражає своєю простотою й водночас глибиною.
Зранку — трапеза. Найчастіше м’ясо, адже мисливство було основою життя. Потім чоловіки вирушали або на полювання, або по кремінь. Це була справжня експедиція: шлях до крейдяних відкладів займав увесь день, а здобуту сировину треба було ще витягти й донести назад. Ймовірно, використовували плетені кошики, але органічні матеріали не збереглися.
У цей час жінки й діти займалися хатніми справами: обробляли м’ясо, ставили пастки на дрібних тварин, збирали ягоди й трави, якщо дозволяла пора року. Не менш важливою була робота зі шкірами — вона вимагала терпіння й майстерності.
Так минали їхні дні — прості, але наповнені працею, турботою й боротьбою за виживання. І саме в цих буденних кроках — полюванні, добуванні каменю, догляді за дітьми — народжувалася історія, яку сьогодні ми намагаємося відчитати з уламків кременю та слідів на землі.
Зафіксувала відтворену картинку предавнього періоду Алла Наливайко, фахівчиня Мезинського національного природного парку
