Науковий колектив Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» продовжує відкривати незаслужено забутих українських авторів та їхні незнані широкому загалу праці. Особливу цікавість для нас становлять художні твори, які стосуються історії гетьманської України, державотворення, очільників і еліти держави, їх успіхів і поразок.
Варта уваги читача, глядача, режисера і сценариста історична поетична драма письменника, громадського і політичного діяча, викладача, митрополита Іларіона (в миру – професора Івана Огієнка) «Розп’ятий Мазепа» (1961, Вінніпег). У творі йдеться про трагічний момент вимушеної еміграції опального гетьмана І.Мазепи та вірного йому оточення після карколомної військової поразки в Батурині та під Полтавою, які в свою чергу стали причинами тимчасового політичного програшу Української ідеї та втрати державності і, врешті, смерті Мазепи у вигнанні.
Фундаментальні історична і філологічна освіти автора, величезний політичний досвід відчуваються вже з перших стрічок драми. І. Огієнко у преамбулі наводить ґрунтовні наукові (!) історичні довідки про всіх дійових осіб твору, окрім ролей другого плану або вигаданих персонажів. Знову і знову зустрічаємося ми з представниками козацької старшини Пилипом Орликом, Костем Гордієнком, Андрієм Войнаровським, Іваном Ломиковським, Дмитром Горленком, Іваном Мировичем, Григорієм Герциком, Іваном Максимовичем, Федором Нахимовським, Климом Довгополенком та іншими історичними особами, але в інтерпретації, близької до істини. Вже з назви твору очевидними і авторська позиція і відношення автора до головного героя твору: солідарність і співчуття йому як політику і як людині, яка страждає. Як дослідник теми, автор філігранно точний в датах і географічних назвах, аж до дня і місця, де відбуваються описані події, як-от «6 липня 1709 року, м. Очаків».
Титульна сторінка історичної драми «Розп’ятий Мазепа», 1961 р
У п’ятьох діях драматичного твору гетьманський Батурин незримо присутній і, очевидно, болить всім вигнанцям, особливо Мазепі. Основна ж ідея твору – показати Мазепу-патріота України і позиції всіх учасників процесу через непрості діалоги, взаємні звинувачення, виправдання, пошуки причин поразки, шляхів виходу із ситуації, що склалася.
Загальну і беззаперечну думку про трагедію знищення Батурина озвучив Д. Горленко: «Три дні палала вся столиця, Три дні Батурин вибивали, і зникло все, І помолиться Невинним жертвам не давали!». Більшість присутніх налаштовані до Мазепи агресивно, проймають його звинуваченнями у поразці. На закиди К. Гордієнка І. Мазепа справедливо згадує постійні зрадницькі дії гетьманського оточення: «І як я міг робити явно, Коли сичали Кочубеї? Коли відкрито й неугавно Чіплялись булави моєї?». Позиція Мазепи як патріота-державника проходить рефреном через весь твір: «Батурин – серце всеї справи, Він перемоги був основа…».
Єдиний, хто самовіддано захищає помираючого Мазепу від жорстоких нападів розчарованих спільників – Пилип Орлик. Він виправдовує гетьмана «та все в Батурині згоріло, Нічого в гетьмана немає!», чим убезпечує його від зухвалого грабунку січовиками. Фраза в його вустах «Батурин будем пам’ятати» звучить як клятва вірності Мазепиній справі, додає читачу оптимізму і надії на продовження і втілення державницьких ідей Мазепи озвучений ним заповіт, який став прообразом конституції П. Орлика. Попри те, що в кінці твору І. Мазепа відходить у вічність, з вірою в майбутнє України і реалізації його мрій звучать слова батуринського старшини Д. Горленка: «Не буде так! Іще воскресне Непереможна наша слава! І незабаром в другу весну Знов оживуть Вкраїни крила!».
Отже, завдяки невтомній подвижницькій праці таких відданих Україні людей, як Іван Огієнко, маємо сьогодні художні твори, які допомагають сучаснику глибше осягнути велич епохи Гетьманщини, її подвижників, ролі гетьманського Батурина у формуванні цілої плеяди державних і політичних діячів, які навіть в умовах вимушеної еміграції та постійного переслідування зробили те, що здавалося неможливим – держава Україна є, хоч і досі платить непомірну ціну за свої свободу та існування.
Наталія Сердюк, молодша наукова співробітниця Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
