З 2014-го року Смолинський торфобрикетний завод по-справжньому лихоманить. За кожною бригадною делегацією «рекетирів» слідом на завод прибували представники від влади. І хто тут тільки не був! І кожний владник обіцяв посприяти колективу у вирішенні проблем, що накопичилися за роки. До того ж, проводилися спеціальні наради на вищому обласному рівні. Але так нічого й не вирішилося до цього часу.
А днями стало відомо, що Фонд держмайна починає готуватися до приватизації цього заводу.
Нещодавно на адресу керівництва Державного підприємства «Чернігівторф» від Регіонального управління Фонду державного майна України по Чернігівській області надійшов лист, в якому ця інституція вказує на необхідність терміново підготувати та надати відповідні документи щодо приватизації (продажу) об’єкта.
Таке «термінове нагадування» обурило керівників та колектив підприємства. Адже, якщо брати процес приватизації подібних об’єктів в інших регіонах країни та й області, який відбувався раніше, то, як правило, закінчувалося все тим, що нові власники-приватники після оформлення приватизації, розпилювали все на металобрухт. Так, наприклад, сталося у свій час з велетнем торф’яної галузі ― Замглайським торфобрикетним заводом.
Керівники ДП «Чернігівторф» і, зокрема, Смолинського заводу вважають, що вихід із ситуації, яка склалася, є ― або завод передати у власність Гончарівській територіальній громаді (завод розташований на території цієї громади), або ж передати у відання Чернігівської обласної ради.
А тим часом голова профспілки ДП «Чернігівторф» Андрій Страхов для прикладу розповів про аналогічну ситуацію на Волині. Там, на відміну від нашого регіону, керівники області проявили здорову принциповість і не дали ділкам приХватизувати державне підприємство «Волиньторф». А відтак днями цей об’єкт зняли з приватизації і готують до передачі в підпорядкування обласної ради.
Сергій Вітер
Більше про це читайте тут: Торговці державою хочуть продати курку, яка несе «золоті» яйця
