Добридень, моя самотносте, —
На тебе зла не держу.
Та їсти й самотнім хочеться,
Отож цибулю кришу.
Олександр Григорович Олійник народився 1 січня 1940 року в місті Барвінкове Харківської області. Від 1946 року живе на Чернігівщині.
Більше як півстоліття працював у засобах масової інформації, зокрема від 1980 до 2004 рр. — власним кореспондентом Укрінформу, потім упродовж кількох років — кореспондентом всеукраїнської газети «Сіверщина» (м.Чернігів), редактором обласної газети «Біла хата», у всеукраїнському тижневику «Українська доля». Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
Автор збірок віршів «Олені на станції» (1971), «Зарічка» (1992), «Чорний птах» (1994), «Усе переходить у спомини» (2009), численних публікацій у колективних збірниках, журналах і газетах. Від 1979-го — постійний ведучий щомісячного літературного радіожурналу «Сонячні кларнети», що звучить в ефірі обласного радіо. Лауреат кількох літературних премій.
З Днем народження Вас, Олександре Григоровичу!
Петро Антоненко
Наше видання щиро вітає Олександра Григоровича з ювілеєм! Найкращі побажання Вам!
Передноворічна самотність
Добридень, моя самотносте, —
На тебе зла не держу.
Та їсти й самотнім хочеться,
Отож цибулю кришу.
Картопля уже покришена,
І сало уже шкварчить.
Самотність укупі з тишею
Чекають вечері мить.
Грудневий вечір із ніччю,
Вважай, нерозлийвода.
У когось ялинка свічкою
На щедрий стіл погляда.
У мене ж картопля з жару —
Заморських не треба див.
Воно б новорічну чарку —
Так хто б же самотньо пив?
Виходить, і тут із плюсом —
Печінка спочине хай.
І поки ми перекусим,
Забулька в чайнику чай.
Розправлю, як юний, плечі,
Про танець мріє нога.
Зі мною святковий вечір —
Так де ж та самотність, га?
31.12.2011
Олександр ОЛІЙНИК, смт Варва
