Премія імені Галшки Гулевичівни заснована 2020 року луцькою ГО «Чумацький віз» та київською ГО «Пам’ять без кордонів» для відзначення українських діячів у всіх галузях націє- і державотворення – політики, освіти та культури, людей, які проявляють себе у доброчинності й творчості.
З 1 січня 2021 року засновники цієї почесної відзнаки – Міжнародна літературно-мистецька Академія України (об’єднує відомих письменників, перекладачів, науковців, митців, журналістів із 60 держав) та ГО «Чумацький віз».
Лауреати отримують диплом і керамічну медаль. Нагорода може присуджуватися повторно.
Галшка Гулевичівна (1575—1642, Луцьк) – представниця старовинного, впливового українського шляхетського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому братству. Опікувалася розвитком духовності та освіти.
У 1594 році Галшка одружилася з Криштофом Потієм, сином Іпатія Потія – берестейського земського судді (1580—1588) і каштеляна (1588—1593), православного єпископа Володимирського і Берестейського (з 1593), одного з головних ініціаторів Берестейської унії, згодом – унійного митрополита Київського і Галицького.
Після ранньої смерті чоловіка, Галшка Гулевичівна одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, мозирським маршалком. Галшці тоді було близько 30 років, Стефану – 60. Народила сина Михайла. Мешкали у родинній садибі у Києві на Подолі, неподалік міської ратуші. Після смерті другого чоловіка, у 1618 році, Галшка Гулевичівна була опікуном свого сина. Михайло став власником батьківського Рожева після 1628 року.
Залишивши всі маєтки синові, Галшка Гулевічівна повернулася до Луцька, де провела останні роки свого життя. У Луцьку вона брала активну участь у житті Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а в 1641 році – незадовго до смерті – склала заповіт, в якому заповідала майже всі свої кошти та ті, що їй заборгували, на потреби Луцького братського монастиря і його церкви. Похована у церкві Луцької братської школи, що не збереглася.
Отже, цього року лауреатами премії імені Галшки Гулевичівни стали:
1. Прозаїк, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Валерій Шевчук (м. Київ) – за двотомник «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI-XVIII століть»;
2. Поет, прозаїк, есеїст, перекладач Василь Барка (США), письменник, перекладач, режисер, критик і видавець Ігор Костецький (Німеччина), поет, перекладач Віра Річ (Великобританія) (відзначені посмертно) – за видатну творчу діяльність, активну популяризацію української літератури в світі;
3. Поет, публіцист, літературний критик, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Базилевський (м. Київ) – за книгу «Талант і талан»;
4. Поет, прозаїк, видавець та громадський діяч, лауреат міжнародних премій Володимир Шовкошитний (м. Київ) – за поетичну збірку «Якщо ім’я тобі людина»;
5. Поет, перекладач та автор популярних пісень, лауреат Національної літературної премії Білорусі Михась Пазняков (Білорусь, м. Мінськ) – за визначну творчість та прекрасну популяризацію української літератури в Білорусі;
6. Художник Ярослав Савчин (Івано-Франківська область) – за живописне оспівування краси і неповторності рідного краю та України;
7. Письменник Микола Будлянський (м. Чернігів) – за значну творчу діяльність на благо України.
Наталія Граніч,
письменниця, голова журі премії імені Галшки Гулевичівни
