З самого дитинства ординатор лікувального відділення медичної роти однієї з механізованих бригад старший лейтенант медичної служби Анастасія Хрищук мріяла стати лікарем.
— Свої дитячі мрії я втілила в реальність коли вступила до Буковинського державного медичного університету, що в Чернівцях. Про військову службу того часу я ще й гадки не мала. Після відвідування військової кафедри я більш детально дізналася, що таке бути військовим. З того часу я захопилася військовою медициною, – розповіла жінка.
Згодом Анастасія впевнено вирішила, що буде саме військовим лікарем. В подальшому вона вступила до Української військово-медичної академії, яку минулого року закінчила з відзнакою і за розподілом потрапила служити у військове формування.
— Я була абсолютно до цього готова, військову підготовку, що я пройшла, була на високому рівні. Мені зовсім не було страшно ні їхати на фронт, ні лікувати військових. Особливо приємним було, те, що мене підтримали найдорожчі для мене люди — мої батьки. Вони і зараз мною пишаються. Все чому я навчалася у виші і практика, яку я здобуваю у війську досить відрізняються. В медицині треба діяти впевнено та швидко, адже на терезах – людське життя, – зазначила військова.
Практично одразу після закінчення академії бійчиня потрапила на фронт, зокрема на Луганщині у складі свого підрозділу вона надавала невідкладну медичну допомогу хворим та травмованим, брала участь у евакуації їх до стабілізаційних пунктів, проводила амбулаторне лікування тощо. Певний час Анастасія здобувала досвід у військовому мобільному госпіталі на Сході України, куди її і відрядили.
— Під час роботи у мобільному шпиталі в Луганській області був випадок коли до нас потрапив військовий з діагнозом – інфаркт міокарда. Він дуже стогнав, у нього все боліло і вже після зняття кардіограми ми визначилися з діагнозом. Завдяки своєчасному втручанню йому була надана спеціалізована лікарська допомога, дуже вчасно тут спрацювали і анестезіологи відділення інтенсивної терапії, це воїна в подальшому і врятувало. Якби допомога була надана трішечки пізніше, все могло би бути набагато гірше. Під час відрядження на Сході України, коли велися ворогом обстріли в наш бік, це спочатку нагадувало салютування у місті, вже пізніше мені ставало моторошно. Коли ми приїхали на мирну територію будь-де коли чую салюти я постійно здригуюсь від цього – спрацьовує якось підсвідомо, – пригадує Анастасія.
Нещодавно підрозділ, де проходить службу жінка повернулася в пункт постійної дислокації і там вона надає допомогу військовим вже на амбулаторних прийомах.
— Тут працювати вже простіше, до мене звертаються бійці з різними скаргами на стан здоров’я. В більшості випадків допомогу я надаю сама, хоча коли потрібна консультація суміжних спеціалістів або термінова госпіталізація, тоді направляю у військовий шпиталь. Зараз, в умовах пандемії ми дуже поглиблено оглядаємо військовослужбовців частини, які повертаються з відпусток та відряджень, розпитуємо про стан здоров’я та контакти з хворими, вимірюємо температуру і проводимо детальний медичний огляд, при цьому обов’язково дотримуємося маскового режиму, – підкреслила лікар.
Своє захоплення у цивільному житті – народні танці, якими Анастасія Хрищук займалася близько 15 років довелося покинути. Зараз вона намагається підтримувати себе у відмінній фізичній формі, займається спортом, а на майбутнє планує підвищувати набутий медичний фах та опанувати нову для себе спеціалізацію «неврологія». Після того, як жінка уклала контракт зі Збройними Силами України, для неї стало життєвим кредо – вчасно надавати допомогу українським захисникам як на мирній території так і на буремному Сході.
Ігор Березинський,
спеціальний кореспондент (м.Чернігів) Інформагентства МО України АрміяInform
Комментирование закрыто