Нещодавно було... Випадково довелося почути жахливу розповідь із вуст одного мешканця Сядриного, який колов на нашому обійсті в’єтнамське порося: «Коли я їхав на своїй легковушці околичною ґрунтівкою (це в сусідньому селі Самотуги Корюківського району), серце від побаченого розривалось від несамовитого болю!.. Аж сім мертвих лелек обабіч дороги нарахував осінньої пори минулого року! Довідався потім, що тут розважалися, змагаючись у стрільбі з пневматичної гвинтівки, молодики-нелюди із села Самотуги!.. І хоч ця пригода сталася не сьогодні, та й досі на душі в мене сумно, моторошно... І серце ой як ще мить!..»
Так, різні птахи — незамінні наші друзі. Вони знищують незліченну кількість шкідливих комах, гусені, жучків, хробаків, різних гризунів... А в голодні роки, пам’ятаю, птахи були і рятівною соломинкою для голодних людей — дарували зі своїх теплих гнізд великі й малі яйця... Тож хіба можна не любити пташок, знущатися з них та бездумно, жорстоко, по-звірячому знищувати?!
Пам’ятаю (вже давно було), на території автостанції «Корюківка» один молодик, у якого замість доброго серця... звіриний кендюх із душком, вправно ловив довірливих голубів, виколював шилом їм очі і... відпускав на волю. Оце така «розвага»! І яка мати могла народити й пустити в світ отаких «розважальників» — диких молодиків–звірів у людській подобі?! Як же їх наша благодатна рідна земля, природа може тримати?!
Олександр ДУДКО, с. Сядрине Корюківського району
