Наприкінці минулого літа зустрів знайомого. Колишній секретар компартії одного із  районів нашої області. Зупинився, привітався за руку... Що сталося? Розговорилися. Се та те. Я примітив в його очах пожвавлення. Нарешті він не втримався: «А ти тоді вгадав, що син мого приятеля збанкрутує через два роки. Так і сталося».