Український письменник із Чернігова Сергій Дзюба написав цей вірш («На плесі затаврованих стремлінь») у час, коли Україна ще тільки наближалася до своєї Незалежності. 1990 рік — доба тривоги й очікування, коли старі імперські пута ще тримали народ, але вже відчувалася сила майбутнього визволення.
Поет говорить образами, які й сьогодні звучать пророчо. «Гіркі зірки, криваво п’ятикутні» — символ радянської системи, що залишала на душі тавро болю. «Троянський кінь» — метафора обману, чужої сили, яка проникла всередину й руйнувала зсередини. А «пролетар усіх країн» постає не як визволитель, а як міфічний, лютий кат, що перевіряє пута на Мазепі — символі українського прагнення свободи.
У фіналі — образ води, яка виходить з берегів. Це вже не страх, а знак очищення й оновлення. Імператор на троні боїться, бо стихія правди й свободи нестримна.
Вірш звучить як попередження і як надія водночас. Попередження про те, що імперії завжди намагаються скувати народи, але й надія, що сила життя й історії прорве будь‑які кайдани. Тому він актуальний і сьогодні: ми знову бачимо, як старі тіні намагаються повернутися, але народ уже знає ціну свободи й не дозволить її відібрати.
Поезія у пісні:
Роздумував над віршем Сергій Кордик
Сергій Дзюба: На плесі затаврованих стремлінь
(Україна-1990)
Створити сценарій до відео за таким патріотичним віршем:
На плесі затаврованих стремлінь
Нестерпно сумно, мілко й каламутно.
Гіркі зірки, криваво п’ятикутні,
Викрешує з копит троянський кінь.
Міфічний пролетар усіх країн,
Возз’єднаний і незбагненно лютий,
Перевіряє на Мазепі пута,
Зробивши інквізиторський уклін.
А привид, що Європою бродив,
Замолює гріхи своїх неронів.
І страшно імператору на троні –
Свята вода виходить з берегів.
1990 рік, Чернігів
