Сьогодні в Україні зберігся лише один гетьманський палац — велична резиденція Кирила Розумовського в Батурині. Його історія довжиною у понад два століття — це літопис занепаду, боротьби за збереження та, зрештою, тріумфального відродження. У 2003–2008 роках за ініціативи Віктора Ющенка палац буквально постав із попелу, мов легендарний Фенікс. Але що ховається за його стінами? Зазирнімо за лаштунки однієї з наукових подорожей у минуле.
Стіни, що пам’ятають усе
Зведений у 1799–1803 роках за проєктом видатного англійця Чарльза Камерона, палац майже відразу опинився у вирі випробувань. Смерть гетьмана, від’їзд його сина Андрія до Відня, нищівна дводенна пожежа 1824 року... Будівля переходила з рук у руки: від Шосткинського порохового заводу до військового відомства, яке довело пам’ятку до руїни. На початок ХХ століття величний палац нагадував скелет колишньої слави.
Протягом ХХ століття було кілька спроб реставрації, але жодна не була доведена до кінця. Проте саме ці невдалі спроби врятували палац: кожна з них ставала фундаментом для наступних поколінь дослідників (порівняйте стан на фото).
Експедиція 1962 року: Погляд крізь час
Нещодавно історики заповідника «Гетьманська столиця» віднайшли унікальні документи 1962 року. Тоді до Батурина прибули науковці А. Артемов та Н. Рибакова. Їхній звіт — це справжня «рентгенограма» будівлі.
Дослідники зафіксували вражаючі цифри. Товщина стін цоколя сягала 150 см, а внутрішніх — місцями до 180 см! Це була справжня фортеця, зведена на віки. Вчені з’ясували, що сходи та підвіконня були мармуровими, а цеглу для стін випалювали на власній гетьманській цегельні.
На особливу увагу заслуговує опис дослідників щодо оздоблення залів палацу. Дослідивши світлини 1860-х рр., науковці залишають такий опис: «На фото 60-х років минулого століття зафіксовано залишки декору залів, що ще збереглися: витончена пишність ліпних карнизів, такі ж тинькувальні тяги прикрашають відкоси вікон та дверей, чудові лиштви дверей, залишки багато оздоблених кахляних печей та камінів. За інформацією К. В. Широцького, приміщення палацу були пофарбовані в модні на той час кольори “особливо ефектно виглядало фарбування батуринського палацу. Синє тло стін було густо вкрите позолоченим різьбленням гетьманських клейнодів”».
«Синій фон стін був густо вкритий позолоченим різьбленням гетьманських клейнодів», — так описували інтер’єри минулого, посилаючись на спогади мистецтвознавців.
Палац у риштуваннях та... кукурудза в парку
Звіт 1962 року відкриває нам побутові, а подекуди й болючі деталі тогочасної «реставрації». На той момент фахівці намагалися відновити фасади, але методи були суворими: оригінальні колони з пісковика замінювали залізобетонними блоками, а справжні кам’яні фрагменти подрібнювали на щебінь для бетону.
Особливий колорит мають світлини тієї експедиції. На них палац стоїть у дерев’яних та металевих риштуваннях, а довкола — замість вишуканого парку — розкинулися городи з кукурудзою, соняшниками та картоплею. Важко було повірити, що серед цього сільського побуту за пів століття постане перлина європейського рівня.
Територія парку біля палацу Кирила Розумовського.1962 р. Зібрання ДНАББ ім. В. Г. Заболотного
Оригінальні фрагменти колон.1962 р. Зібрання ДНАББ ім. В. Г. Заболотного
Дерев’яні напівкруглі крокви напівротонди. 1962 р. Зібрання ДНАББ ім. В. Г. Заболотного
Авторка: Тетяна Оксінь,
наукова співробітниця Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Головне фото: Палацово-парковий ансамбль гетьмана Кирила Розумовського. 2020 р. Зібрання Національного заповідника «Гетьманська столиця»
