Науковий колектив заповідника «Гетьманська столиця» продовжує відкривати імена тих, хто, перебуваючи далеко від рідної землі, не втрачав духовного зв’язку з Україною. Серед них – Іван Сапун (літературне псевдо Деснянський), поет і патріот, який у повоєнному Лондоні став рупором української правди.
Іван Деснянський, 1950-ті рр.
Народжений у Карлівці на Полтавщині, він пройшов шлях учителя, а згодом – емігранта, що змушений був залишити Батьківщину під час Другої світової війни. Та навіть у чужині його серце боліло за Україну, за втрату незалежності, за сплюндровану історію. Саме цей біль і туга стали джерелом його творчої сили.
Найяскравішим твором Деснянського є поема-трагедія «Мазепа, Батурин і Полтава», написана у післявоєнні роки. Вона стала не лише літературним, а й історико-політичним маніфестом. Автор відкинув романтизовані легенди про «прив’язаного до коня Мазепу», які поширювалися в європейській літературі, і показав гетьмана як державника, лицаря України, союзника Карла XII та ворога московського царя петра І.
У творі оживає трагедія 1708–1709 років: Батуринська різанина, Полтавська битва, зруйновані мрії про незалежність. Але водночас звучить і оптимістичний мотив – віра у відродження України. Батурин постає не лише як знищена столиця, а як символ незнищенної державницької ідеї:
«Встає Вкраїна в хуторах, В садах Батурин, мов перлина…»
Поет навіть полемізував із Байроном, виправляючи його історичні помилки, і тим самим утверджував власний голос у світовому літературному дискурсі.
Посмертне видання поеми у Лондоні 1957 року стало можливим завдяки заповіту автора та підтримці української еміграційної громади. Це був акт культурного спротиву, свідчення того, що навіть у вигнанні українське слово здатне проростати й кликати до боротьби.
Титульна сторінка поеми «Мазепа, Батурин і Полтава», 1957 р.
Сьогодні ми читаємо рядки Деснянського як пророцтво і заклик:
«Встане Вкраїна закута, Встане напевно у чині, Зірве Московськії пута…»
Його творчість – це не лише пам’ять про минуле, а й дороговказ для сучасності. Іван Деснянський, поет із вигнання, залишив нам спадок, що нагадує: Україна завжди відроджується там, де живе її слово і її правда.
Наталія Сердюк
молодша наукова співробітниця Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця»
