У поезії білоруського поета Михася Пазнякова та українського — Сергія Дзюби «В нашім домі…» розгортається образ дому, який виходить далеко за межі побутового розуміння. Це не архітектурна споруда, а символічний простір, де людина звільняється від тягаря буденності, від болю й боргів, від замкненості стін.
Відсутність вікон і дверей тут не означає темряву чи ізоляцію. Навпаки — це відмова від обмежень, від рамок, що стримують душу. «Не окресляться наші будні, бо розлоги не знають меж» — рядок, який звучить як маніфест свободи, де життя не підпорядковується календарю чи звичним правилам.
Дім у цьому вірші — це простір любові й гармонії. Тут «не буде болю», а натомість «буде щастя й тепла доволі». Це, напевно, утопія, але не холодна мрія, а теплий, душевний образ, що нагадує про найвищі прагнення людини: знайти місце, де панує музика, де кожен може прийти «як захоче».
Поезія Дзюби та Пазнякова перетворює дім на метафору духовного прихистку. Це не втеча від світу, а створення нового світу — відкритого, співучого, де дороги ведуть «на всі світи».
На мою переконливу думку, вірш є гімном свободі й любові, утвердженням простору, де людина може бути собою. Це поезія про дім, який не зводиться з каменю й дерева, а будується з довіри, тепла й пісні.
Додам, що прекрасну, душевну музику до цього твору раніше написав заслужений артист України, відомий львівський композитор Ярослав Музика, а виконав її популярний та харизматичний співак Віктор Гембара — заслужений артист естрадного мистецтва України. У записі цієї пісні також звучить віртуозна скрипка Віктора Ільницького. Послухати композицію можна за посиланням: «В нашім домі не буде вікон».
Нині ж ми пропонуємо вашій увазі цей твір у новому музичному прочитанні, створеному за допомогою сучасних синтезованих інструментів.
Сергій Вітер
Михась Пазняков, Сергій Дзюба «В нашім домі…»
В нашім домі не буде вікон,
Не коптітиме в нім свіча…
І тривозі-журбі довіку
Не торкнутись твого плеча.
В нашім домі дверей не буде,
Стін звичайних не буде теж…
Не окресляться наші будні,
Бо розлоги не знають меж!
В нашім домі – не буде болю
І не буде боргів у нім…
Буде щастя й тепла доволі,
Та звучатимуть в нім пісні.
Буде в домі у нас відкрито,
І дороги – на всі світи…
В цьому домі ти будеш жити,
Як захочеш сюди прийти!
