Чистим, доглянутим коридором ректорського крила технічного інституту йшов літній чоловік зодягнений у куфайку, з шапкою-вушанкою на голові, з одним відстовбурченим убік вухом… Старий несміливо поглядав на написи на дверях кабінетів, щось шукав… Ймовірно, дід прийшов з’ясувати щось про онука. З ректорських дверей вишмигнув енергійний проректор. Побачив старого, яструбом підлетів до нього: «Немедленно снимите шапку! Что […]
- Читать далее -Життеве. Як чоловік «застукав» дружину на горищі… з іншим
Андрій Дорошенко та Іван Пилипчук – сусіди. Хоч вони, як кажуть, не дуже цілуються, але живуть, як уподобає сусідам: тихо та мирно. Андрій, хороший хазяїн, поважає дружину Дуню, не п'є, працює столяром у “Міжколгоспбуді”. А у Івана життя не ладиться. Працює на залізниці, любить випити, б'є дружину, бешкетує. Ото, як приходить із роботи п'яний, то […]
- Читать далее -У Чернігові співали про правду та волю. Відео
9 березня, в день річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка, у Чернігівському обласному філармонійному центрі фестивалів та концертних програм відбулась тематична концертна програма «Вставай, правда! Вставай, воля!», присвячена 202-й річниці від дня народження ТАРАСА ШЕВЧЕНКА. У концерті приймали участь: АКАДЕМІЧНИЙ НАРОДНИЙ ХОР Художній керівник та головний диригент Заслужений діяч мистецтв України ВОЛОДИМИР КОЦУР АКАДЕМІЧНИЙ […]
- Читать далее -Поїхали… електричкою, або Наша дійсність у дорозі і поза нею
Незабаром усі ринуться на свої дачі. Тож днями мені пригадалася поїздка в електричці минулорічної давності. Ця поїздка й навіяла мені думку поділитися своїми черговими роздумами. Так що – поїхали. А поїздка почалась із скандалу. Переді мною в касу жіночка дала 100 грн. на квиток, а касир їй повернула гроші, сказавши, що у неї немає здачі. […]
- Читать далее -За кого більш як 300 років тому Мотря Кочубей вийшла заміж
20 січня 1736 року пішла з життя Мотря Кочубей — хрещениця й кохана гетьмана Івана Мазепи. Є різні версії життєвого шляху Мотрі Кочубей після її стосунків із гетьманом Іваном Мазепою. Через принципову позицію батьків вона не змогла стати гетьманшею. Кочубеї вважали, що одружуватися з хрещеницею — то великий гріх. Що ж сталося з нею після […]
- Читать далее -Дорога життя у Чернігові
Це Чернігів, вулиця Комсомольська (все ще !), яка веде від вулиці Щорса (все ще!) до Центрального ринку. Щось схоже на кадри з кінофільмів про війну, коли голодний, зморений люд виносив на продаж усе, що можна, аби вижити. Порівняння з радянською дійсністю напрошується не лише у зв’язку з вищезгаданими назвами вулиць, а й через назву цього […]
- Читать далее -Жив в Естонії і в Тундрі, а повернувся в Україну
Є люди, які не старіють. Ніхто не дасть відповіді: а чому це з небагатьма відбувається? В чому полягає секрет збереження здоров’я, інтелекту, працездатності? Науковці зі своєї точки зору пояснюють таке явище, віруючі — зі своєї, а от Іван Семенович Лелюх пояснив так: «Мені, приміром, не було коли замислюватися над проблемою старіння. Усе своє свідоме життя […]
- Читать далее -Зимонька-зима не підвела
Вже не перший рік українці в очікуванні новорічних свят з особливим інтересом вивчали прогнози погоди. Так хотілося Новий рік зустрічати зі снігом та морозом! І зимонька-зима не підвела. Вже в останні дні грудня спохватилася, згадала про свої обов’язки і таки порадувала всіх справжньою чудовою зимовою погодою. Швиденько вкрила землю білою ковдрою, одягнула в снігові вбрання […]
- Читать далее -Від своєї долі не втечеш...
Моя прабабуся Олександра все життя боялася голоду або війни, у неї завжди був запас сірників та солі. Коли наприкінці 1980- их почула про об’єднання двох Німеччин — капіталістичної та комуністичної, вона розхвилювалася: «Буде війна!» — впевнено казала. Це підтверджували і її численні подруги. Старі «солдатки», як їх називали, чоловіки, брати, батьки яких залишилися на тій страшній війні, все життя мали надію тільки на себе. Баба Галя з нашого кутка боялася […]
- Читать далее -Баба Галя тягне тачку. Житейське
Бабі Галі — за 70, а значить, восьмий десяток. Бабі Галі сидіти б удома, гуляти з онуками, в’язати їм шкарпетки, дивитися телевізор. Не кажучи вже про закордонні мандри, що не про нас, — то американки, німкені чи француженки у свої далеко за 70 чи й 80 мотаються туристами по світу, дивитися Велику Китайську стіну чи […]
- Читать далее -Дідова мудрість: тільки мати не продасть і не зрадить
Відкрийте мені, діду, таємницю — що найголовніше в цім житті? Адже ти літ вже маєш не дурницю — а дев'яносто років на серцебитті.
- Читать далее -У липня чудовий дзвінкий голос. Фото
У липня чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у гілках дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
- Читать далее -Часто сниться мені отчий дім…
Часто снится мне отчий дом, Сад вишневый и кусты сирени, Маттиола цветет под окном, По весне соловьиные трели.
- Читать далее -Секрет діда Олекси. Бувальщина
Уїдливе вуличне прізвизько Резік приліпилось до діда Олексія, мов непроханий кусючий ґедзь у Петрівку. Може через те, що завзятий мисливець ще до війни на полюванні часто «промазував», стріляючи зі своєї старої, допотопної берданки. А купити нову двоствольну рушницю не було статків...
- Читать далее -Бальзаківське бабине щастя, або Хто більше всіх сміється, у того серце плаче
Было мне недавно...В гости позвали на день рождения. Хорошо так там оказалось, уютно и весело всем. Еды много. Пить никто никого не принуждал. А громче других над столом праздничным слышался голос одной гостьи.
- Читать далее -Життя моделюється?
Зустріла недавно знайомого. Давненько не бачилися. Сивенький, лисенький, з вирощеним чиновницьким черевцем, але загалом досить веселий і симпатичний, як і раніше. Коли йому було під тридцять, його улюбленою розхожою фразою була: «У мене є все, крім дружини і грошей!»
- Читать далее -Дача — не город, або Чому дачників називають землеройками
Наші люди не вміють відпочивати: на дачу приходять, щоб таки працювати. Гудуть бензопили, гупають молотки, а жінки займають характерну позу — обличчям до грядки, середньою точкою — до неба. Одну роботу заміняють іншою. Це відпочинок? Та ще й зі своїми гіпертоніями, радикулітами, варикозами. З дачі приїздять втомлені — абсурд. Відпочили, називається.
- Читать далее -Сирітська доля чернігівського підлітка
Дмитрові лише чотирнадцять років, але можна дати всі сімнадцять. Внутрішній його стан, судження, розмови також не характерні для підлітка. Не знаю – це добре для нього чи ні. При спілкуванні зі мною хлопець тримається теж по-чоловічому, хоча в очах — щось невимовлене й сумне.
- Читать далее -Побіжно. Доброта посіється — доброта пожнеться
Це сталося у райцентрі моєї юності Варві на поминальному тижні. До могили моїх батьків, спираючись на два костури, підійшла жінка. Вклонилася, перехрестилася і поволі попрямувала далі. Я спершу не впізнав її. Та за якусь хвилину пам’ять не лише відновила ім’я Ольги, що мешкає на сусідній із моєю вулиці,
- Читать далее -Сьома чакра
Обожнюю вечірнє метро. А ще краще — нічне. У ньому — інші персонажі. Вони вже не поспішають нікуди. Вуха більшості надійно заліплені навушниками. Але всі — такі симпатичні, ошатні, добре і модно вдягнені. Ось увійшли дві дівчини років двадцяти, сіли поруч зі мною, переглянулися без слів, синхронно дістали мобільні телефони, пробігли по кнопках різнобарвним акриловим […]
- Читать далее -
