П'ятий рік колектив державного підприємства «Дослідне господарство “Іванівка”» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України – в судах. П'ять років селяни відстоюють право на нормальне існування, роботу, зарплати та впевненість у завтрашньому дні. І якщо раніше працівники держпідприємства відбивались від рейдерів, які у прямому розумінні розікрали збіжжя, не сплачуючи в господарство ні копійки, то зараз відбиваються від прокурорів, які організували проти «народного директора» кримінальну справу.
Той, мовляв, продав кукурудзу врожаю 2023 року за заниженими цінами. Нещодавно Андрію Скварському прокуратура вручила другу підозру, що неабияк здивувало правозахисників. Адвокат директора охрестив нову кримінальну справу процесуальною диверсією, адже стосувалась вона тих самих обставин. Фактично прокуратура змусила і без того завантажений суд розглядати по колу одне і те ж саме. Зрештою, Борзнянський районний суд вдруге дав об’єктивну оцінку діям прокурорів, відмовивши в заставі для Андрія Скварського. Однак дивує інше: рейдери впродовж 2021—2022 років вивезли з господарства збіжжя на суму понад 400 мільйонів гривень. Називають і прізвище одного з народних депутатів, який стояв за цією оборудкою, втім, на питання про хід розслідування багатомільйонної крадіжки ніжинський прокурор лише відвертає голову, а новоспечений керівник обласної прокуратури Сергій Дейнека вдає, що не розуміє, про що мова. З огляду на викладене, все йде до того, що справа Іванівки має всі шанси стати показовою ганьбою для прокурорів-варягів.
Урок арифметики для ніжинського прокурора
Попри сподівання прокуратури перетворити судовий процес над керівником держпідприємства «Дослідне господарство “Іванівка”» Андрієм Скварським на судилище, у Борзнянському районному суді виглядало все так, ніби слідчий та прокурор опинились у судді на екзамені. Головуючий у справі Олександр Луговець просто таки розмазав обох, нагадуючи суворого викладача, який приймав екзамен у студентів-прогульників. Спочатку суддя провів показовий урок арифметики для прокурора Григорія Бірюка, змусивши його на калькуляторі порахувати правильну суму застави з прив’язкою до прожиткового мінімуму. Пізніше на запитання: «Де фінансово-економічна експертиза до справи?», прокурор спробував втюхати висновки, датовані заднім числом. Потім, махнувши рукою, видав: «Це просто...»
Суддя Олександр Луговець
«У вас все просто, тільки людині 260 тисяч платити!» – відрубав суддя Луговець, маючи на увазі вимоги по запобіжному заходу.
«Експертиза у вас на 24 травня. А де експертиза на 29 травня? За п’ять днів могла змінитись кон'юнктура: ціна могла піднятись, могла впасти, могла залишитись на тому самому рівні… То де експертиза? Чи у вас на 29, може, й немає експертизи?» – продовжував з’ясовувати головуючий.
Прокурор Григорій Бірюк
– Є експертиза, – пробурмотів прокурор.
– Так де вона?
Мовчанка…
Присутні на судовому засіданні працівники дослідного господарства «Іванівка» спостерігали за справжньою юридичною екзекуцією, яку можна було бачити хіба в тематичних серіалах. В цьому процесі слідчий і прокурор виглядали студентами-прогульниками.
Гірше за прокурора в судовій залі виглядав хіба що слідчий Ворона. Склалося враження, що він взагалі не орієнтується в предметі й не розуміє, навіщо прокурор притягнув його до суду.
«Де я?» – проглядалося благально-запитувальне в очах молодого слідчого.
«Це вже ж було»
Андрію Скварському вже обирали запобіжний захід у тій самій справі. Суд повністю відмовив у задоволенні вимог прокуратури. Цього разу – ті ж самі обвинувачення, тільки з іншим папірцем, а справа – знову по колу, знову запобіжний захід.
Наш земляк Леонід Данилович Кучма на таке сказав би просто: «Це вже ж було».
А от адвокат Владислав Кіча назвав це значно складнішим терміном – процесуальною диверсією. Відтак прокурор у цій справі – не хто інший, як процесуальний диверсант.
За словами захисника, у кримінальній справі про перевищення Скварським службових повноважень при обранні міри запобіжного заходу прокурор приховав одну з накладних, чим на думку захисника, ввів суд в оману. Суд відмовив у вимогах прокуратурі, але ті ініціювали ще одну підозру в рамках одного й того ж провадження.
«Є договори в додатках, і накладні ці вже були. Коли обирали запобіжний захід, я поставив питання прокурору: цей люфт ви залишили для чого?» – коментує адвокат.
Саме для цього й залишили – щоб полоскати нерви!
Фактично прокуратура банально спамить суд і підозрюваного ідентичними процесуальними діями в ідентичній справі за ідентичних обставин. Чим не процесуальна диверсія? Цікаво, керівник Чернігівської обласної прокуратури Сергій Дейнеко цю практику привіз із Києва чи це особиста ініціатива його підлеглих?
Куди поділись 400 мільйонів, прокурор області не відповів
До речі, про керманича над тими, хто представляє інтереси держави в судах.
Як виявилося, керівника Чернігівської обласної прокуратури Сергія Дейнеку не надто цікавить, куди поділося збіжжя на 400 мільйонів гривень, вкрадене з державного підприємства «Дослідне господарство “Іванівка”».
Автору цих рядків вдалося зловити прокурора на одному з судових засідань і поцікавитись, коли почнуть шукати тих, хто пограбував державу та повертати ті сотні мільйонів в бюджет?
«Ви прийшли свої якісь питання вирішити… Ми щас зібрались за фактом дорожньо-транспортної пригоди, ви біжите за мною, спрашуєте, що хтось там державне майно вкрав. Совість якусь майте!» – відповів керівник обласної прокуратури.
Надалі Сергій Дейнека звинуватив мене в тому, що я, мовляв, «прийшов вирішити власні справи», апелюючи до того, що в органів слідства, дослівно, 30 тисяч справ. Куди там до розкрадання державного майна в особливо великих розмірах?
Дивно, адже саме Чернігівська обласна прокуратура розповсюдила інформацію про підозру директору держпідприємства Андрію Скварському. Виходить керівник відомства бачить лише частину пазлу, яку хоче бачити?
Між тим обвинувачений прокурорами Андрій Скварський стверджує, що справа проти нього є замовною і вже сиплеться в судах.
«Мені дивно, що керівник прокуратури не помічає, як впродовж 2021-22 років рейдери під керівництвом народного депутата Анатолія Гунька незаконно засівали державні землі і вивозили врожаї, не виплачуючи людям ні копійки. За нашими підрахунками, вкрали збіжжя на 400 мільйонів гривень, – обурюється Скварський. – Борги господарства сягнули 200 мільйонів гривень. Всього за рік мені вдалося погасити більшість боргів попередників. Тільки одного ЄСВ ми сплатили на 20 мільйонів гривень. Ми дали можливість людям отримати пенсію, на яку вони й не сподівались. Ми розрахувались з боргами за землю, які накопичувались роками. Щороку відрахування до бюджету від нашого невеликого господарства – на рівні дев’яти мільйонів, з яких шість мільйонів йдуть в місцеву громаду. У минулому році ми підняли зарплату на 30%, у нас немає заборгованості, а середня зарплата перевищує 20 тисяч гривень і за це «подяка» – кримінальна справа від прокуратури».
Фінансові показники державного підприємства дійсно вражаючі! Фактично Андрій Скварський врятував господарство від краху, але натомість отримав підозру, навіть дві. А ось опальний нардеп та його поплічники підозр за багатомільйонні розкрадання не отримали. І прокуратурі явно не до них!
На запитання до Сергія Дейнеки про те, чи буде розслідування фактів крадіжок в особливо великих розмірах, керівник Чернігівської обласної прокуратури у відповідь назвав мене безсовісним і порадив звернутись з інформаційним запитом. Ось така гласність і прозорість державної структури, яку зовсім не цікавить, куди поділись державні мільйони.
Як тут не згадати відому фразу митника Павла Верещагіна з фільму «Біле сонце пустелі»: «За державу обидно»?
Попри все суд у Борзні все більше стає схожим на публічне лінчування для прокуратури. Суддя Олександр Луговець прогнозовано повністю відмовив прокурорам у задоволенні вимог. Далі – етапи підготовчих засідань, на яких справи мають всі шанси розсипатись. Спостерігаємо за ганьбою столичних варягів, які, на жаль, діють від імені держави.
Віталій Назаренко, фото Миколи Тищенка
