Уряд задекларував підвищення заробітних плат педагогічним і соціальним працівникам у 2026 році. Йдеться про суттєві цифри: підвищення посадових окладів соціальних і реабілітаційних працівників у 2,5 раза та на 40% для педагогів.
За підрахунками Міністерства фінансів, загальна потреба у фінансуванні становить щонайменше 42 млрд грн у 2026 році, однак у Державному бюджеті ці кошти не передбачені, а отже — їх фактичне виконання перекладається на бюджети громад.
Що цьому передувало?
За словами Виконавчого директора Асоціації міст України Олександра Слобожана, питання підвищення зарплат педагогічним і соціальним працівникам Асоціація міст України супроводжує з моменту появи проєктів відповідних постанов:
«Асоціація міст України єдина надала зауваження до цих постанов і звернула увагу на те, що для їх реалізації необхідне фінансування з державного бюджету».
29 грудня 2025 року АМУ публічно оприлюднила свою позицію щодо цих двох урядових Постанов і направила офіційні звернення до Міністерства освіти та Міністерства соціальної політики з вимогою забезпечити державне фінансування.
3 грудня питання обговорювалося на нараді під головуванням заступниці керівника Офісу Президента Ірини Верещук, де представники громад і АМУ наголосили на відсутності фінансово-економічного обґрунтування рішень. За підсумками наради було дано протокольне доручення доопрацювати постанови з урахуванням фінансування.
Втім, 30 грудня Кабінет Міністрів ухвалив і опублікував обидві Постанови без внесення змін до державного бюджету.
Разом з тим, відповідно до 142 статті Конституції та Бюджетного кодексу фінансування рішень про підвищення має забезпечити, той, хто їх приймає.
У чому суть проблеми?
Фактично громадам пропонують переглянути власні бюджети, аби знайти кошти на нові зарплатні зобов’язання. Проте, варто розуміти, що громади вже ухвалили свої бюджети до моменту прийняття постанов Кабміну. Отже, на практиці це означатиме скорочення інших витрат. У прифронтових і прикордонних громадах цей вибір особливо болючий:
«Ми всі за підвищення зарплат. Але якщо держава не дає ресурсу, ці гроші доведеться брати з підтримки ЗСУ. Інших “вільних” коштів у бюджеті просто немає», — говорить Корюківський міський голова Ратан Ахмедов.
«У нас немає можливості навіть на 10% підвищити посадові оклади, як би нам не хотілося. Саме тому ми вже направили відповідні звернення на центральні органи влади від міста Ніжина», – зазначає Ніжинський міський голова Олександр Кодола.
Соціальні працівники: рекомендаційний характер постанови
Постанова Кабінету Міністрів щодо оплати праці соціальних і реабілітаційних працівників формально має рекомендаційний характер і передбачає підвищення окладів «у межах фонду оплати праці».
На практиці це означає, що для впровадження підвищення варто:
- або скорочувати штат;
- або переводити працівників на неповний робочий день.
Відтак така рекомендація взагалі може призвести не до покращення, а до руйнування системи соціальних послуг.
Освіта: підвищення для одних, напруга для всіх
У сфері освіти ситуація не менш складна. Варто зазначити, що навіть освітня субвенція не покриває повного року виплат деяких громад — у середньому вона забезпечує 8–10 місяців, а решту громади дофінансовують самостійно.
«Ми абсолютно за підвищення зарплат, але зараз на громаду лягає додаткове навантаження у розмірі півтора місяця місячного фонду. І це — без урахування всіх інших працівників громади», — говорить Володимир Куніцин, Коропський селищний голова.
Фактично це означає, що громаді необхідно знайти додаткові кошти, еквівалентні витратам на півтора місяця заробітних плат педагогічних працівників, без будь-якої компенсації з державного бюджету.
Окремо громади також звертають увагу на розриви в оплаті праці між педагогами і непедагогічним персоналом закладів освіти.
Медсестри, водії, прибиральники, технічні працівники закладів освіти та соцсфери не підпадають під підвищення, але працюють у тих самих установах.
«Коли в одному колективі одні отримують суттєве підвищення, а інші — ні, це неминуче створює внутрішню соціальну напругу», — говорить Корюківський міський голова Ратан Ахмедов.
Що робити?
Під час робочої наради за участі керівництва Асоціації міст України та представників органів місцевого самоврядування громад Чернігівщини, що відбулась 14 січня, окремо обговорювалася необхідність застосування диференційованого підходу до громад. Йшлося про те, що прифронтові та прикордонні території працюють в інших економічних і безпекових умовах, ніж громади відносно тилових регіонів, а отже мають обмежені можливості для виконання додаткових фінансових зобов’язань.
У Асоціації міст України застерігають: у разі відсутності змін до Державного бюджету на 2026 рік реалізація ухвалених урядом рішень щодо підвищення заробітних плат може мати системні наслідки для громад. Серед них — скорочення працівників, переведення на неповну зайнятість, зростання навантаження на персонал, погіршення якості освітніх і соціальних послуг та посилення соціальної напруги.
Водночас у публічному просторі відповідальність за ці процеси фактично покладатиметься на органи місцевого самоврядування, хоча самі рішення про зміну умов оплати праці були ухвалені на державному рівні.
У громадах наголошують: без державного фінансування такі рішення ставлять місцеву владу перед вимушеним вибором між утриманням освітньої та соціальної інфраструктури, підтримкою Сил оборони України та базовою фінансовою спроможністю громад.
За матеріалами Чернігівського регіонального відділення Асоціації міст України
