Минають останні дні вересня. Лелеки вже давно полетіли у вирій, але один залишився тут, на Чернігівщині. Тепер щодня біля залізничної станції в селі Великий Щимель на Сосниччині він самотньо виходить на відкриту ділянку, не зарослу кущами та іншою рослинністю.
Довго стоїть майже на одному місці, оглядаючи все довкола, наче чекає когось, хто вийде з потяга. Зовні виглядає здоровим: немає жодних поранень, впевнено стоїть на лапах, крила тримає міцно. Але він не злітає в небо.
Якщо ти стоїш і просто дивишся на нього, не наближаючись, він теж стоїть і вдивляється у тебе. А якщо ти намагаєшся підійти ближче, він не тікає, а лише відходить на кілька кроків, ніби зберігаючи дистанцію. Чому він залишився і кого чекає? Це загадка, яку непросто розгадати на відстані. А скоро повіє холодом…
Текст: Сергій Вітер. Світлини: Микола Тищенко
