9 червня 2025 року Чернігівський апеляційний суд залишив без змін рішення Деснянського районного суду м.Чернігова щодо цілодобового домашнього арешту відносно Артема Панчика ‒ воїна-захисника з Чернігова, кавалера двох орденів «За мужність».
Нижче ми подаємо абсолютно дві протилежні позиції сторін ‒ учасників конфлікту, який стався в Чернігові кілька днів тому, а також погляд чернігівського журналіста на подію, що трапилася. Але зазначимо від себе ось що.
Судді Чернігівського апеляційного суду
Артем Панчик — командир розвідувальної роти. Це саме його підрозділ першим зустрів ворога на підступах міста у лютому 2022-го року. Дещо пізніше він зі своїми побратимами виконував завдання на Авдіївському та інших напрямках, де велися бойові дії.
Артем Панчик
Правоохоронці, а саме патрульні поліцейські Чернігівського району, інкримінують військовому офіцеру серйозну статтю Кримінального кодексу України і стверджують, що нібито він своїм автомобілем наїхав на поліцейського.
Стисло зазначимо, що Артем Панчик хотів врятувати свого знайомого від поліцейських, коли ті, виконуючи мобілізаційні завдання, хотіли його затримати. Залишимо поки що правові аспекти і зупинимось на питаннях, які не менш важливі.
Такі дії правоохоронців і рішення судів – це не тільки плювок тим, хто захищав або захищає нашу державу від агресора, а й підрив-знецінення ставлення громадськості до влади. Давайте будемо відвертими: довіра до влади ‒ хитка. А тут ще й такі ганебні рішення судів! Адже вони, судді, діють від імені української держави. Тож насправді виходить так, що ДЕРЖАВА плюхає на ветеранів-захисників України, попри їхні заслуги перед Батьківщиною! За нормами правовими повинно бути ще й розуміння суддями, правоохоронцями (а, може, це й головне) суті характерних обставин ситуації, що виникає. І хто ж як не судді (та й поліцейські ‒ теж) повинні зважати на це. Тут треба вмикати не тільки здібності юриста, якими за професійною належністю є і судді, і поліцейські, а й застосовувати психологічні здібності-навички та зважати на морально-етичні чинники та загальну обстановку і градус в суспільстві.
До речі, працівниця Деснянського районного суду (це та, що вихваляла росію, чекала на неї і відверто раділа смертям полеглих українських військових), гуляє собі вільно по місту, в той час, як Захисника України судді залишили під домашнім арештом!
Комбриг Першої Сіверської танкової бригади:
— Воїна, який двічі нагороджений Президентом України орденом «За мужність», судять як кримінального злочинця. Таке, особливо у час, коли йде запекла війна, недопустимо! Я вважаю, що рішення як районного суду, так і Апеляційного свідчать про те, що це зроблено навмисно, щоб ми, ветерани, зневірилися у тому, що нас, ветеранів, держава захистить. Коли хлопці йдуть захищати країну від ворога, віддаючи найдорожче — своє життя, то вони не замислюються над тими наслідками, які можуть потім виникнути, а без зайвих питань беруть до рук зброю і йдуть захищати країну... Сьогодні до Апеляційного суду прийшло лише десять побратимів, але наступного разу прийде вже 50, а якщо потрібно буде, то приїдуть захищати нашого побратима ветерани з усієї України.
Позиція поліції Чернігівського району:
В ніч на 22 травня до Чернігівського райуправління поліції надійшло повідомлення, про те, що екіпаж патрульних поліцейських за порушення ПДР зупинив автомобіль. Патрульні з’ясували, що водій легковика перебуває в розшуку за порушення мобілізаційного законодавства. Намагаючись уникнути відповідальності, чоловік зателефонував своєму 27-річному товаришу, який прибув на місце події власним автомобілем та скоїв наїзд на патрульного, завдавши йому тілесних ушкоджень.
Поліцейські затримали зловмисника у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та помістили його до ізолятора тимчасового тримання.
За цим фактом слідчий поліції під процесуальним керівництвом прокуратури відкрив кримінальне провадження за частиною 2 статті 345 Кримінального кодексу України (умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків).
Зловмиснику загрожує до п'яти років обмеження або позбавлення волі.
Коментар Артема Панчика:
Артем Панчик
— Те, що поліцейські кажуть, що я наїхав на одного з них — це повна брехня. Коли я почав розвертатися на своєму авто, поліцейські спереду, перед капотом, намагалися перешкодити рухові моїй машині... Те, що вони там понаписували в лікарні про значні тілесні ушкодження — це маячня...
Журналістський погляд. Віталій Назаренко:
Випадок із захисником Чернігова, кавалером орденів «За мужність» Артемом Панчуком, як на мене, найкраще характеризує всю гниль правоохоронної та судової системи. Цілодобовий домашній арешт для воїна, якого особисто позитивно характеризує комбриг Першої Сіверської танкової бригади, для захисника, який отримував нагороди з рук Головнокомандувача, для батька трирічної дитини, яка в нього на руках, для чоловіка дружини, яка служить. І за що? За синяк на сідниці патрульного поліцейського, котрий кинувся йому під машину, яку він пошкодив? П'ять років тюрми для людини, яка десять років життя присвятила військовій справі? За синяк на сідниці! Це ганьба! Якщо суспільство не мобілізується і не захистить воїнів, які захищали державу, то не слід сподіватись на справедливість як таку взагалі.
Цілодобовий домашній арешт на час розгляду справи в суді та ризик отримати п’ять років реального строку – воїну-захиснику з Чернігова Артему Панчику — це не просто ганьба! Чернігівські правоохоронці інкримінують частину 2 статті 345 «Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків».
21 травня ввечері між демобілізованим після важкого поранення офіцером Першої окремої танкової Сіверської бригади та групою чернігівських поліцейських, які намагалися затримати людину, що переховувалась від ТЦК, відбувся вуличний конфлікт,
Про конфлікт захисника з патрульними поліцейськими, який може закінчитись цілком реальними п’ятьма роками тюремного ув’язнення, першим повідомив журналіст Євген Плінський.
Уродженця Козелеччини, а нині мешканця Чернігова Артема Панчика медійник називає «чернігівським Рембо», а особисту історію воїна вважає показовою в плані складності повернення ветеранів війни до мирного життя та їх інтеграції в тилове суспільство.
«На початку 2025 Артем отримує поранення, демобілізується та після 10 років в армії та на фронті потрапляє в тиловий світ, — пише ведучий «1+1». – Роботи нормальної немає, адже, окрім як воювати, Артем мало що вміє. Дружина служить, а вдома мала дитина. Перебиваючись періодичними заробітками, він намагається почати нове життя. 21 травня ввечері у Артема відбувається вуличний конфлікт з групою поліцейських Чернігова, які намагалися затримати людину, яка переховувалась від ТЦК. За версією поліцейських, Артем Панчик допоміг затриманому втекти від копів та завдав шкоди здоров’ю правоохоронців. Деталі інциденту мені невідомі, як і те, що сталося далі з хлопцем, якого хотіли затримати копи за переховування від ТЦК. Але в кінцевому результаті затримано було саме ветерана війни Артема Панчика».
Ветерану миттєво оголосили підозру за ч. 2 статті 345 «Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків».
Так само миттєво суд обрав йому запобіжний захід – домашній арешт, з формулюванням: «Існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду через відсутність соціальних зв’язків, схильність до кримінальних правопорушень і так далі».
У преамбулі обвинувального акту ветеран війни з двома орденами «За мужність» охарактеризований поліцією лише як «непрацюючий, без судимості громадянин України».
Суд, який обрав ветерану, що опікується трирічною дитиною, цілодобовий домашній арешт, не врахував ні його заслуг перед Батьківщиною, ні позитивної характеристики від командира Першої окремої танкової Сіверської бригади.
«Жодного слова про його минуле, статус та історію життя. Перспектива справи, як кажуть прокурори, дуже хороша. П’ять років за гратами для двадцятисемирічного Артема Панчика – реальний строк, — пише Євген Плінський. – Я ні в якому разі не виправдовую дії Артема в його конфлікті з поліцейськими та не підтримую його бійку з ними – це точно неправильно. Але дії поліції, прокуратури Чернігова та суду виглядають ще більш неадекватними та спекулятивними, — переконаний журналіст. – Конфлікт поліції Чернігова та Панчика мав завершитися не перспективою п’яти років в’язниці для нього, а профілактичною бесідою, обов’язковим курсом психолога і так далі».
У коментарях під публікацією журналіста, Артем Панчик отримав всебічну підтримку. Люди дякують йому за захист країни та, зокрема, Чернігова і закидають поліцейським втечу та дезертирство під час боїв за місто.
Підготував Сергій Вітер
Головне фото: Комбриг Першої Сіверської танкової бригади зі своїми побратимами прийшли до Чернігівського апеляційного суду на очікування справедливого рішення суду. Але марно (поки що)
