Новік Богдан Юрійович став черговою жертвою війни у Бобровицькій громаді Чернігівської області. Він був сто першим, хто загинув у цьому регіоні, і був занадто молодим, не досягнувши тридцяти років.
Здобув освіту в Бобровицькій школі №1 та Мринському профтехучилищі №33, відслужив рік за призовом та три роки за контрактом (2017—2020), беручи участь у бойових діях. У лютому 2022 року він добровольцем став на захист України, захищаючи міста Донецької області. Богдан був неодноразово поранений, але після реабілітації завжди повертався до своїх бойових побратимів. Попри серйозні поранення, які могли призвести до списання з війська, він вистояв і продовжив службу. Богдан захищав свою рідну землю у складі окремого десантно-штурмового батальйону, де набув навичок бойових дій та витримки у ближніх і дальніх боях, незважаючи на контузії та поранення.
Після кожної реабілітації одержував на нетривалий час «полегшені» посади: стрільця-санітара, стрільця — номера обслуги, стрільця-помічника гранатометника. Після чергового важкого поранення Богдана Новіка перевели на посаду стрільця-помічника гранатометника у відділення охорони роти. Та він ніде не ховався за чиїсь спини, за свої поранення і контузії, його місце завжди – на передньому краї. Так було і третього листопада 2024 року: загинув під час вогневого впливу та штурмових дій противника в районі населених пунктів Донецької області під час виконання бойового завдання, отримавши поранення, несумісне з життям.
На траурному мітингу, який проходив на центральній площі Бобровиці, пролунала коротка біографія воїна, з уточненням місця та причини його смерті. Її у тиші вислухали друзі, побратими та земляки. Вони згадали Богдана та інших померлих Героїв, які пожертвували своїм життям за безхмарні світанки. У серцях запалав вічний вогник пам'яті. І небо ніби шепнуло: «Постій! Приділи лише одну хвилинку».
Перший заступник міського голови Володимир Данішевський поділився з громадою болем втрати рідних. Він зазначив, що Богдан усвідомлено обрав шлях безсмертя, не коливаючись перед загрозою для країни, і пожертвував своїм молодим життям заради порятунку Вітчизни та її народу. Він висловив побажання вічного спокою сміливому Герою у потойбічному світі. Громада разом з усім українським народом свято зберігатиме пам'ять про нього.
Від імені Головнокомандувача Збройних Сил України та від себе особисто, старший офіцер першого відділу Ніжинського районного ТЦК та СП, Олександр Шикута, висловив подяку родині Героя. Він взяв за приклад воїна Богдана Новіка, який, навіть у складному фізичному стані, продовжував захищати свій край від окупантів, віддавши за це найцінніше – своє молоде життя.
І заплакало небо. Верба похилилась.
Замовкли вітри, тільки мати молилась.
Героя душа відлітала у небо,
Упав у бою, Україно, за тебе…
А поруч, з очима від болю, сумними,
Схилились його побратими.
Помститись клялись вони, взявшись за зброю,
І грім прогримів тричі – Слава ГЕРОЮ!!!
Друзі та земляки рушили потоком до закритої труни Героя, щоб вшанувати його живими квітами – символом вічної пам'яті про сміливого воїна. Ангели взяли на себе вартування неба над нами. Але славетний Герой вже не обійме своїх близьких: дружину Вікторію, маму Оксану Володимирівну, батька Юрія Миколайовича, сестер Людмилу, Дарину та Катерину. Він більше не зустрічатиме світанки та не проводжатиме вечірні заходи сонця... Адже він пожертвував своїм життям за нашу можливість прокидатися та засинати в безпеці власних домівок.
Григорій Войток
