Верховна Рада ухвалила альтернативний законопроєкт про національні меншини, необхідний для європейської інтеграції України, а Президент його підписав. Ця редакція документа вже не містить норм, які загрожують русифікацією, зазначають аналітики Центру спільних дій. Вони пояснюють, навіщо потрібен цей закон і як працюватиме.
Наприклад, у книговиданні, публічних заходах, рекламі, телебаченні, комунікації з органами влади й передвиборчій агітації не можна буде використовувати російську мову.
— Важливою є вимога, що передвиборчу агітацію та рекламу обовʼязково мають дублювати державною мовою. Це і забезпечує права нацменшин на використання власної мови, і не порушує закон про функціонування української як державної, – пояснює аналітикиня Оксана Заболотна.
Закон дозволяє приватним заклади вищої освіти обирати мову викладання з тих, які є офіційними в ЄС. Українську в такому разі мають викладати як окремий предмет. Також у школах із навчанням мовами нацменшин гарантують право використовувати їхню мову поряд із державною. Виняток – українська мова й література, історія України та захист Вітчизни. Ці предмети викладатимуть українською. А в класах, де навчаються мовою нацменшин, перелік предметів державною мовою можуть розширити за рішенням закладу освіти.
Оксана Заболотна вказує на певні ризики.
— Норму, яка дозволяє вільно обирати мову навчання, залишили на вимогу Єврокомісії, щоб забезпечити права національних меншин, — акцентує аналітикиня.— Проте залишається ризик, що діти-представники нацменшин будуть не інтегрованими в українське суспільство. Якщо вони не володітимуть українською на достатньому рівні, то, наприклад, не зможуть вступити в університет чи стати держслужбовцями.
Закон також уточнює функції Центрів національних меншин. Вони, зокрема, мають стежити за забезпеченням культурних потреб національних меншин. А за захистом прав на використання їхніх мов має стежити Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Крім того, закон визначає населені пункти, де традиційно проживають представники нацменшин. Ця група населення має мешкати там понад 100 років і складати щонайменше 10% жителів. А також населені пункти, в яких нацменшини становлять значну частину населення — 15%. У таких населених пунктах виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад забезпечують права на використання мов нацменшин.
