До пенсіонерки Ганни Василівни Данькевич, що проживає в селі Петрівка Бобровицької об’єднаної територіальної громади Чернігівської області, увірвалася на приватне подвір’я бригада «фантомасів» від чернігівських газовиків і безцеремонно перекрила газопостачання на прибудинковому стояку.
«Фантомаси» порадили Ганні Василівні відремонтувати старий лічильник. Де ремонтувати і хто повезе прилад – газових шкуродерів це не хвилювало, хоч вони не могли не знати, що заміна лічильників повинна відбуватися продавцями газу. І декому в Петрівці вони поставили свої лічильники. Пенсіонерка ж змушена була купувати новий прилад обліку іншої моделі за 1600 гривень, бо півтора місяця сиділа без постачання природного газу, її побут у ювілейний рік Незалежності повернувся до післявоєнного.
Так же лютували газофантомаси й у господарствах пенсіонерок Ніни Іванівни Ярош, Ніни Миколаївни Жиглій, Віри Іванівни Марійко та інших. Їхні оселі не на один тиждень відрізали від газу, і лічильники довелося купували за власні кошти, хоч заяви писали на безплатну заміну. Майже місяць «воював» із газовими монополістами Олександр Володимирович Дудник, зрештою не витримав їхньої дебільної люті і придбав нового лічильника за 2200 гривень. Але в своєму поясненні заявив, що буде стріляти у фантомасів, якщо безцеремонно вриватимуться до його приватної садиби і щось вчинятимуть зі справним прибудинковим газопроводом, спорудженим за його кошти. Пенсіонерки налаштовані сапами зустрічати дебільну прислугу зажерливих газових «окупантів».
Олександр Дудник більше не допустить безчинства «фантомасів» у своїй садибі
На вулиці, де проживають названі споживачі газу, через застарілі лічильники газ відключили на тривалий час у восьми садибах, а на сусідній вулиці – у 17-ти. У скількох садибах по селу «похазяйнували» газофантомаси – не вдалося довідатися навіть у старостинському окрузі: староста Микола Малашта, колишній працівник міліції, десь відпочиває, а виконувачка обов’язків старости Наталія Капінос – не володіє цією інформацією.
Що ж виходить, вже більше місяця зальотні ідіоти знущаються над жителями села, доводять їх до сліз і серцевих нападів, примушують пенсіонерів купувати прилади обліку газу, а місцевому старостату – хоч би що? Яка влада в Петрівці – незалежна українська чи якась «окупаційна»? Бабусі кажуть, що нічого подібного не було при «радянській окупації». Таке приниження й знущання дозволяли собі хіба що німецькі нацисти, про що старожили розповідали. Хто захистить селян від газових «окупантів» у народному національному суспільстві?
У приміщенні Петрівського старостинського округу газовим шулерам дозволено виписувати фіктивні довідки про перевірку димоходів у споживачів газу, беручи за ці папірці по 200 гривень з господарства, навіть з тих, де встановлений бездимний котел. Та й ціна велика, ще й люди і у вічі не бачили в своїх оселях тих перевіряльників. Невже й цю аферу не помітив старостат з місцевими депутатами? А тут не просто обман селян, а й суворе питання безпеки споживачів газу. Скільки вибухів трапляється через ось такий «нагляд»?
Не є перебільшенням і порівняння сучасних газових хазяїв-монополістів та їхніх контролерів із фантомасами-окупантами. Бо спочатку вони «окупували» газові родовища, що за Конституцією належать народу, потім цинічно привласнили газотранспортну мережу, на спорудження якої не потратили жодної своєї гривні. Збудована вона за народно-бюджетні кошти і кошти споживачів газу. У Європі таких прикладів не знайдете, зате ціну на газ підгонять до європейської, при найнижчих у Європі пенсіях і зарплатах.
Селяни Петрівки слізно розповідали про таку несправедливість. До свого села вони першими на Бобровиччині підвели природний газ. На той час голова місцевого колгоспу Петро Іванович Єрещенко добився в Києві дозволу, щоб Петрівка приєдналася до газопроводу сусідньої Київської області, оскільки до Бобровицької газової труби, яку протягнули з Козелецького району, було далеко.
Колишній голова колгоспу Петро Єрещенко організував газифікацію Петрівки
На перших вулицях Петрівки газифікацію будинків вели за кошти колгоспу. Закупило господарство труб і на інші вулиці, але частину з них розікрали, коли Петро Іванович пішов із посади голови колгоспу, тож деяким селянам довелося добавляти й свої кошти для завершення газифікації села. Але й гривні не вклали у газову мережу Петрівки нинішні продавці газу, які на спорудженому селянами газопроводі наміряно збагачуються, стягуючи з «джерела влади» і власників землі з надрами останню сорочку.
Газові «фантомаси» лютують не тільки в Петрівці. Від них уже стогнуть жителі Старого і Нового Бикова, добираються й до інших сіл. Правда, від їхніх наскоків відбиваються юридично підковані й «пробивні» споживачі газу, але таких значна меншість. Не під силу це немічним пенсіонерам і нерішучим людям, їх, буває, обдурюють і неіснуючими боргами за газ та його транспортування. За це газові шулери одержують премії. Але навіть газофантомаси, буває, не витримують нав’язаних їм схем «вибивання» з людей європейської плати за газ та його транспортування.
Он і в Бобровицькій газовій дільниці багато працівниць звільнилося з роботи, яка межує з роботою окупаційної влади чи більшовицьких продзагонів двадцятих років воєнного комунізму. Як тоді, так і тепер не у всіх низових «інквізиторів» вистачає духу терпіти щоденні прокльони доведених до відчаю людей. Невдовзі можуть не витримати «високовольтної» напруги при спілкуванні із споживачами газу й приїжджі працівниці з Ніжина (двічі на тиждень «ощасливлюють» бобровичан) – скандалами й криками, ледь не до бійок, закінчуються їхні приїзди.
Зупинити газовий «геноцид» від газових хазяїв і їхніх служивих холуїв, виявляється, немає кому ні в столиці, ні в області, ні в громаді. Народні захисники лише язиками з телеекранів захищають електорат. І чим більше вони горлопанять, тим нахабнішими і зажерливішими стають газові магнати: спочатку одну платіжку зробили європейською, потім придумали другу, а незабаром і третю узаконять. Мовляв, за транспортування газу й обслуговування мережі. Але хто заробляє мільярдні статки на газовій мережі, побудованій за народні гроші? Чому споживач повинен платити додаткову ціну за куплений продукт? Ще й добутий з надр, що належать народу! Вкотре виникає питання: в якій країні можливе таке шкуродерство – в незалежній народній чи «окупаційній»?
Київ готується до ювілейного параду, на місцях рекордні вишиванки та прапори розгортають, витрачаючи на це десятки, якщо не сотні, мільйонів народних грошей. Хоч за «найкращою в Європі» Конституцією України головним у державі є народ. Все інше – на благо народу. На прикладі одного села проглядається те «благо» в питанні газопостачання, яке стало масовим. А взяти медицину, соціальний і правовий захист, де теж лютують «фантомаси» – відкрита преса не перестає про це повідомляти. На жаль, вона не виконує головного завдання нації – навчити людину мислити (Томас Едісон). Бо тільки мислячому суспільству не страшні ніякі бойовики, ковбої, колонізатори, окупанти… Глибоко мислячі нації надіються на себе і не допускають до керівництва державних інституцій своїх і чужих войовничих мужів, які насамперед шукають для власного захисту чужої сили. За їхнім прикладом і низи сподіваються, що якась чужа сила прийде і врятує від «фантомасів» та їхніх хазяїв. Хоча навіть у межах села видно, як мислячі односельці самотужки женуть їх під три чорти од себе. Не треба і в Європу їхати по науку, було б бажання вчитися вдома і рішуче діяти.
Григорій Войток, фото Дмитра Кухаренка
