Гетьману України Кирилу Розумовському присвячується. З нагоди 212-ої річниці з дня смерті. Розповідь із славетного Батурина.
«Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? Де лежить останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть хоч би убогая могила?
Де Наливайкові? Нема! Живого й мертвого спалили», — колись із сумом і гіркотою запитував себе та сучасників Тарас Шевченко на сторінках поеми «Гайдамаки».
Десь по світах упокоїлися і Дем’ян Многогрішний, і Іван Самойлович, і Іван Мазепа, і Петро Дорошенко, і Петро Калнишевський… І наче за всіх їх у рідну землю гетьманської столиці ліг Кирило Розумовський. Це був свідомий вибір гетьмана — навіки спочити саме в Батурині. Як і колись у 1750 році, дуже молодим він свідомо переніс свою резиденцію із Глухова до Батурина з метою відродити Мазепину столицю, так і з 1794 року він свідомо, не маючи ані фінансової скрути, ані будучи в опалі, проживає в Батурині. Неподалік Мазепиної Цитаделі будує церкву і називає її так, як називалася церква в Цитаделі, знищена з усім Батурином у листопаді 1708… Це велична Воскресенська церква, автором якої, за припущенням Сергія Юрченка, став видатний архітектор Адам Менелас.
За чотири місяці до смерті Розумовський відвідав будівництво й особисто вказав на місце, де має бути склеп. Це дало можливість князю І.М. Долгорукому зауважити: «Гетьман помер по-філософськи…» Кирило Григорович Розумовський помер «…в Батурине 1803 января девятого два часа дня пополудни. Жития его было 74 года 9 месяцев и 22 дня», — як зазначено на епітафії надгробку, який був виготовлений уславленим скульптором Іваном Мартосом і встановлений над могилою гетьмана в 1805 році. Надгробок із білого грецького мармуру у вигляді піраміди з барельєфом небіжчика, поховальною урною під флером, епітафією та девізом гетьмана «Славу примножувати справами», що був начертаний латиною — «FAMAM EXTENDERE FACTIS» — і вважався справжнім шедевром.
Склеп являє собою в основі прямокутник довжиною 234 см, шириною 150 см, висотою 176 см. У труні тіло К.Розумовського було загорнуте в саван із жовтого атласу. В головах гробу був срібний герб, а в ногах припаяна Адамова голова. В окремому металевому ящику було забальзамоване серце гетьмана.
Спливають роки, минають десятиліття. Сюди, в Батурин, приїжджають поклонитися могилі Кирила Розумовського вже більше двохсот років. Поет, етнограф Осип Бодянський, який відвідав Батурин у 1832 р., написав для кожного з нас:
Постій, козаче, не біжи,
Ось глянь на хрест,
Читай, чия могила,
Останнього це гетьмана, Кирила!
Присядь же, брате, потужи.
Катерина ДЗЕКУН, науковий співробітник Національного заповідника «Гетьманська столиця»
