ПРОБЛЕМА. Нещодавно у селі Кобижча, що на Бобровиччині Чернігівської області, від серцевого нападу помер на 59-му році життя відомий парламентський фотокореспондент Володимир Струмковський.
Приїхав, як зазвичай, на дачу, яка знаходиться неподалік лісництва. Відпочивали від столичної метушні разом з дружиною Наталією – і раптом чоловік схопився за серце і впав посеред подвір’я.
Розгублена жінка одразу викликала поліцію і швидку. Хлопці-поліцейські прибули вже за 15 хвилин, намагалися надати першу допомогу і підтримати пані Наталю, яка була у розпачі.
Швидка з Бобровиці, за словами свідків, їхала 40 хвилин. По приїзду медики констатували смерть.
Цей випадок далеко не поодинокий – люди часто скаржаться на повільну роботу «швидкої». Особливо обурюється сільське населення, адже їм доводиться ризикувати здоров’ям своїх рідних і близьких в очікуванні машини з райцентру.
У чому ж річ? Невже медичні реформи, про які тільки й чути з екрану телевізора, геть не наближають населення до якісної і оперативної медицини? Де обіцяні «карети швидкої допомоги», які прибувають на виклик за 10-20 хвилин? У цьому спробувала розібратися кореспондентка «Чернігівщини».
Того дня, коли родина дачників викликала «швидку», на чергуванні у Бобровицькому відділенні екстреної медичної допомоги та медицини катастроф був фельдшер Василь Ткаліч. Чоловік не заперечує, що від моменту, коли виклик з диспетчерської, що знаходиться у Чернігові, надійшов на його планшет, і до часу, коли медики опинилися на подвір’ї Струмковських, минуло 40 хвилин. Але запевняє, що так трапилося через те, що майже одночасно отримали два виклики. Рішення, куди їхати, приймають у центральній диспетчерській.
«Щойно прийняв виклик по Кобижчі – аж раптом інше повідомлення про гострий біль у животі жінки, яка перебуває на 38-му тижні вагітності. Місце проживання – Бобровиця, – пояснює Василь Петрович. – Ми привезли жінку до лікарні і одразу вирушили у Кобижчу».
У Бобровицькому відділенні екстреної медичної допомоги та медицини катастроф наразі лише дві машини «швидкої допомоги», одна з яких того дня була на ремонті, констатує фельдшер.
Карети швидкої Бобровицького відділення екстреної допомоги
Відверто кажучи, не зовсім зрозуміло, як може нормально функціонувати відділення екстреної медичної допомоги, яке має лише два автомобілі, один з яких час від часу перебуває на ремонті, бо вже давно віджив свій вік. Це таке «наближення» медичної допомоги до населення? І коли врешті-решт «теоретики» реформ спустяться з неба на землю і на власні очі побачать, яка та медицина на місцях?
Де знайти «вакцини» від псевдореформ у медицині?
Повернімося знову ж таки до Кобижчі. Найбільшого села не лише Бобровицького району, а й загалом одного з найбільших у нашій неньці-Україні. Простягнулося воно на вісім кілометрів уздовж, налічує 96 вулиць! І в такому селі немає автомобіля «швидкої допомоги»! Більше того – один лікар на чотири населені пункти!
«У мене на дільниці чотири села: Кобижча, Горбачі (відстань від Кобижчі 13 кілометрів! – Авт.), Осокорівка і Наумівка. Умовно кажучи – 4400 пацієнтів, – розповідає завідувачка Кобижчанської амбулаторії Ольга Спутай. – Я як сімейний лікар маю обслуговувати 1800 людей. Понад норму, вибачте, ніхто не доплачує. Але ж хіба я можу відмовити людині, яка не уклала зі мною договір? Звичайно, ні! Я приймаю всіх. Це моя робота. От уявіть собі, як мені тут працюється: я і педіатр, і терапевт, і травматолог…».
Ольга Андріївна Спутай
Ольга Андріївна пояснює, що вакансія сімейного лікаря у Кобижчанській амбулаторії є, але бажаючих зайняти посаду нема.
«Мені вже 64 роки, я у будь-який момент можу піти на пенсію, і тоді люди взагалі залишаться без лікаря. Наразі у нас в селі будується сучасна амбулаторія, але мені страшно від того, що там нікому буде працювати, – зізнається пані Ольга. – Я ще тоді наголошувала, мовляв, надумались будувати нове приміщення, шукайте будинок лікарю або будуйте. Бо ніхто не приїде в село на мінімальну зарплату, де ще й житло потрібно винаймати».
В амбулаторії нині «гуляє» місце не лише сімейного лікаря, а й водія. Йти на мінімалку ніхто не хоче.
«Я працюю без транспорту. Ставка водія у нас є, але ж ніхто не хоче працювати шість днів на тиждень, ще й на добитій машині їздити, яка день працює – тиждень на ремонті стоїть. І за це все отримувати трохи більше трьох тисяч гривень. Простіше поїхати в Київ: добу відпрацювати, три вдома сидіти… І то більше хлопці заробляють. Ось так з лютого ми без водія. За потреби на виклик їду на велосипеді або на таксі. Інколи люди оплачують, деколи й самій доводиться».
Будівництво нового медзакладу триває
Завідувачка пригадує, як років сім тому до села завітала молода лікарка. Всі тоді зраділи. Розумна, кваліфікована, одразу порозумілася з місцевими жителями. Але, на жаль, не затрималась…
«Приїхала до нас у Кобижчу кримська татарочка Зера Бекташева – молода лікарка. До цього вона працювала фельдшером на «швидкій» у Харкові, а до нас терапевтом влаштувалася. Розумна жіночка, що й казати. Працювала професійно. Ми не могли натішитися. Проте лише рік. Пішла спочатку в декрет, а далі вирішила у поліцейські податися, якраз набір був у Києві. Конкурс пройшла. Три роки віддала поліції і врешті-решт поїхала до Польщі. Я з нею спілкувалася якось, то вона мені розповіла, що повернулася у медицину і отримує там зарплату понад дві тисячі доларів. Думаю, коментарі з цього приводу зайві…».
Сучасна амбулаторія буде, а лікарі?
Вже у грудні мають здати в експлуатацію сучасну будівлю нової лікарської амбулаторії загальної практики сучасної медицини у селі Кобижча. Нині бригада з Чернігова ТОВ «Фірма МЖК-Сервіс» проводить там внутрішні будівельні роботи.
«Загалом у цьому приміщенні 18 кімнат, – проводить невеличку екскурсію будівельник Сергій Борисенко. – Ми вже тут працюємо два місяці. Наше завдання – це повний цикл внутрішніх будівельних робіт. Нині кладемо плитку. Днями приїдуть хлопці-фасадники. У терміни вкладаємося».
Будівельна бригада проводить внутрішні роботи
До нової амбулаторії планує перейти штат, який нині працює у старому приміщенні: три медсестри та завідувачка, яка виконує функції всіх лікарів разом взятих.
«Я дуже сподіваюсь, що до нового приміщення прийде новий лікар. А ще нас забезпечать автотранспортом, як передбачає реформа. Якщо дадуть новий автомобіль, то й водій, гадаю, знайдеться…», – підсумувала Ольга Андріївна.
На першому фото: старе приміщення Кобижчанської амбулаторії
Сніжана Божок, знімки автора
Комментирование закрыто