Вірші українців перекладені африканською мовою амхара

Твори Тетяни і Сергія Дзюби – 65-ма мовами світу! Автор статті: Ярослав Савчин. 

Вірші відомих українських поетів із Чернігова Сергія і Тетяни Дзюби нещодавно перекладені африканською мовою амхара. Це – державна мова Ефіопії. Переклад здійснив член ефіопської діаспори в Україні Алемайху Медханіте (на першому фото).  Вірші розміщені після статті. Після віршованого перекладу наводимо оригінали поетичних творів, тобто, як це звучить українською (всі вірші подані в такому ж порядку).

– Задумуючи цей міжнародний літературний проект, ми, звісно, хотіли, щоб наші вірші перекладалися й популярними африканськими мовами. Не маловідомими діалектами й говірками, яких в Африці – сотні, якщо не тисячі, а саме державними, національними мовами, – прокоментував подію Сергій Дзюба. – Отож нині маємо переклади вже трьома африканськими мовами, це – бамбара (Малі), амхара (Ефіопія) і фула (синонімічні назви – фульбе, пулар, фульфульде), поширена в Гвінеї, Гамбії, Сенегалі, Малі, Нігерії й Мавританії. Щодо мови фула існує багата літературна традиція ще з часів Середньовіччя (переклад чудово зробив віце-консул Республіки Гвінея в Україні, президент ВГО «Африканська Рада в Україні» Іса Діалло Садіо). Тож ми щиро дякуємо всім перекладачам та громадському діячеві, голові правління ГО «Українська ініціатива», членові Міжнародної літературно-мистецької Академії України Юрієві Косенку!

Таким чином, тепер твори українців Сергія і Тетяни Дзюби перекладені 65-ма мовами світу й опубліковані в 50-ти країнах, за кордоном вийшли 17 їхніх книжок різними мовами. Вже цього року побачили світ книги в Чехії «Дощ із твоїми очима» (чеською та українською мовами) і в Білорусі «Місто Зима» (білоруською), над якими працювали висококваліфіковані перекладачі, науковці, знані поети з цих держав: Мілан Грабал і доктор мистецтвознавства Петр Каліна (Чехія); поет, лауреат Національної літературної премії Білорусі Михась Пазняков.

Зараз у Казахстані та Канаді готується до друку другий роман казкової, пригодницької трилогії Сергія Дзюби «Душа на обличчі» – «Гопки для Кракатунчика». Перший роман цієї трилогії – «Кракатунчик – кленовий бог» – у перекладі надрукований у цих двох державах торік, й отримав значний резонанс.

На завершальній стадії – книжка віршів Сергія і Тетяни Дзюби «Колись ви вигадаєте нас» в’єтнамською, котру переклали поетеса До Тхі Хоа Лі та науковці Ханойського університету. Готується до друку вже й збірка поезій талановитого творчого подружжя з Чернігова у перекладі іспанською (над нею працює поетеса та викладач із Болівії Галина Ес де Ескобар).

Водночас Сергій Дзюба разом із фахівцями з Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка працює зараз над перекладами українською мовою віршів видатного сербського і македонського поета Рісто Василевскі (згодом буде видано українською його збірку віршів «Гончарний круг»). Також тепер у видавництві «Український пріоритет» підготовлено до друку книгу прози знаного туркменського письменника зі Швеції «Помста роду Лисиць», котру переклав українською Сергій Дзюба. А ще Сергій Дзюба, Олег Гончаренко та Ярослав Савчин переклали українською збірку віршів білоруського поета Михася Пазнякова «Тепло ромашкової завії». Знаний білорус уже пообіцяв приїхати в Україну навесні, а Сергій і Тетяна готуються побувати в Білорусі.

 

 

Сергій Дзюба

* * *

На сріблястій долоні вічності

маленька дівчинка

розчісує коси

місячним гребінцем

і в примхливому люстерку

не бачить свого обличчя:

Там її погляд

і зморшки

незнайомої

Жінки.

* * *

На острові,

далекому, мов сльози Єви,

стиснутому обіймами

сліпучо-білих скель

так, що можна спіймати

горизонт, якщо він не втікає у море,

знайшла прихисток

музика –

щоб народити

Чоловіка

і Жінку.

* * *

Живіть довго,

пишіть мало

і не звинувачуйте Небо

у гріхах.

* * *

Заплакана красуня:

вії

намистинками сліз

прихилили

веселку.

* * *

Люди,

будь ласка, тихіше, –

не чути моря.

* * *

В кутку гітара,

старенька-старенька,

як дитина,

стоїть важко

Тетяна Дзюба

* * *

День відступив вокзальним гармидером –

І тіні стали довгими, як колії,

Що ведуть у тупик ночі.

Їх перетинають жінки,

Здрібнілі анни кареніни,

Котрим вибавлення від проблем

Гарантоване лише до ранку.

* * *

І буде тиша кольору надії,

І буде спокій кольору щастя,

І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,

Його половинки з’їдять щасливі закохані,

І не помітять за гіллям заплаканої Єви,

Яка прокляла свій давній авітаміноз.

* * *

Час просочується сіллю,

Як пісок із найдавнішого годинника,

Пече, випікає, ятрить.

А потім даленіє, розчиняється, –

І стає морем,

У якому добре гойдатися

На хвилях спогадів.

Шкода тільки – недовго,

Бо люди мешкають на суходолі,

Де море – сіль...

* * *

Королівни завше діставались дурням, –

переконує народна

мудрість.

* * *

Дзвоню по телефонах,

Номери яких знаю напам’ять,

У час, коли ніхто не підніме трубки.

Тоді тільки можна у них почути те,

Що хочеш почути так давно.