Повсякденне життя козацької старшини грунтувалося на етнічних традиціях української народності, але разом з тим мало свої особливості. Варто зазначити те, що старшинська еліта надавала чималого значення своєму зовнішньому вигляду. Бажання оточити себе красивими речами явно відчувається в побутових смаках правлячої верстви.
Одним із цінних джерел для дослідження даної теми є “Описъ движимого имущества, принадлежавшего малороссійскому гетману Ивану Самойловичу и его сыновьямъ, Григорію и Якову”(1690 р.). Він дає багатий, цікавий та різноманітний матеріал для характеристики приватного життя родини гетьмана І. Самойловича.
Жіноче вбрання 17-18 ст
Відомо, що важливе місце в побуті української еліти у ХVІІ – початку ХVІІІ ст. мали тканини. Це були дорогі, в більшості імпортного виробництва “матеріи”, оскільки козацькі полковники і гетьмани носили одяг з тканин, якими користувалася знать Західної Європи. До таких відносились блакитний або зелений французький штофи, різнобарвні парчові тканини, прикрашені позолотою та срібною сіткою або “пестрою корункою”, “попелясті” та “понсові” люстрини (блискуча тоненька вовняна або паперова тканина), “матеріи перевень” або “бруссель” та інші. Характерною рисою була барвистість, яскравість та різноманітність кольорів; чорне або сіре траплялося рідко. Тканини були одноколірні або ж оздоблені тканим орнаментом, а іноді і гаптованим золотом, сріблом та шовком.
Так в “Описі” згадується багато сортів шовку, який використовували для пошиття одягу. Найдорожчими були об’ярь (товста шовкова тканина, заткана хвилястим сріблом або золотим орнаментом), ізорбаф (золотна або срібна тканина з орнаментом срібним золотим та шовковим, відома також під назвою парча), отлас, алтабас (різновид парчі, шовкова тканина з орнаментом або фоном з позолочених або посрібнених ниток). Дешевші – камка, тафта, байберек, мухоярь та інші. У великому вжитку був оксамит: з нього шили одежу, ним обшивали піхви для зброї, подушки для сідла, накривали лави, оббивали меблі та ін. Часто використовували таку тканину як полотно. Воно було з орнаментом – смугами, картами або “вибійчасте”, та найчастіше просто біле чи фарбоване (“крашенина”).
Розкішний, пошитий з імпортних модних тканин, оздоблений дорогим хутром, із золотою або срібною фурнітурою, одяг займав одне із центральних місць у шкалі матеріальних цінностей української еліти. У цьому неважко переконатися, переглянувши лише список одягу, яке отримала у придане донька гетьмана Параска Самойлович. Він включав в себе 8 шуб, серед яких були “белая, опушена бобромъ”, “алтабасная золотая, мехъ соболій”, “обьяръ красная, мехъ горностаевой”, “обьръ серебряная, мехъ собольи”. Серед приданого було декілька “рубашекъ золотомъ шитыхъ”, “шестнадцать сорочекъ” та зроблених із різних дорогих тканин 8 “телогрей”, а також були і коштовні прикраси: “место жемчужное о пяти монистахъ въ 55 нитей большего, средняго и меньшаго жемчуга… нить мелкаго жемчуга мерою 2 арш., вторая нить мелкаго жемчуга впол-два аршина; 25 жемчужинъ среднихъ на нитке; 82 жемчужины бурминскія”.
Загалом гардероб родини Самойловичів вражав своєю розкішністю та кількістю. У ньому було одних тільки чоловічих та жіночих шуб з дорогих тканин та хутра понад 50: “шуба соболя пластинчетая, подъ бархатомъ желтого цвету, въ круги снурокъ сканой золотной…”, або ж “шуба рисья червья подъ бархатомъ лимонного цвету, на ней запони золотіе, въ запонахъ 60 камней яхонтовихъ и изумруднихъ, да 12 пугвицъ съ финифю, въ нихъ 84 каменя изумрудоихъ и яхонтовихъ, въ круги снурокъ золотной” та інші. Крім шуб в “Описі” зустрічаються ферезії (довгий приталений плащ з широкими рукавами, облямований хутром та прикрашений петлицями) “соболья пластинчатая подъ бархатомъ алымъ двоеморковимъ, по бархату трави (тобто вишивка) золотые… 3 запони золотіе, въ нихъ 42 камени изумрудовъ и яхонтовъ, да 16 камней изумрудовихъ въ золоте да 4 каменя алмазовъ въ золоте”. Також були кунтуші. Їх шили з об’ярі, отласу, оксамиту, алтабасу, та з позолочних чи посрібнених тканин. Із кольорів найчастіше переважав червоний в різних тонах, зелений та жовтий, а гудзики до них пришивали срібні та золочені, мідні та дерев’яні, які були обшиті шовковими, срібними та золотими ланцюгами.
Таким чином, даючи характеристику деяким аспектам матеріального заберпечення родини Самойловичів можна простежити загальну тенденцію старшинської еліти до носіння коштовних “матерій”, які вражали своїми кольорами, різноманіттям і вишуканістю та були невід'ємною складовою повсякденного життя.
Наталія Пільтяй,
науковий співробітник НІКЗ «Гетьманська столиця», спеціально для видання «Біла хата»
