У Чернігівській обласній бібліотеці Короленка відбувся круглий стіл «Голодомор 1932—1933 років – наша печаль і скорбота».
Щороку, у четверту суботу листопада, відзначається День пам'яті жертв голодоморів. Напередодні цієї дати 22 листопада у Чернігівській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка працівники відділу документів із гуманітарних наук організували круглий стіл на тему: «Голодомор 1932—1933 років – наша печаль і скорбота».
Модератор заходу – Утиро Наталія – головний бібліотекар відділу документів із гуманітарних наук зазначила мету заходу: національно-патріотичне виховання молоді, вивчення історичного, побутового, соціального досвіду українського народу. Голодомор 1932—1933 років – це явище важко осмислити. У мирний час без жодного пострілу лише за 17 місяців із квітня 1932-го до листопада 1933-го року держава знищила мільйони своїх громадян: відібравши в людей останню крихту хліба, прирекла їх на голодну смерть. Навесні 1933 -го року, кажуть дослідники, в Україні щохвилини помирало 17 людей. За різними даними загинуло від 4 до 7 млн. осіб, хоча деякі історики сходяться на інших цифрах – 10-11 млн. людей. У 2006 році Верховна Рада офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу.
Ведучий круглого столу – Ямполець Павло Віталійович – к.і.н., завідувач кафедри гуманітарної та фундаментальної підготовки Чернігівського інституту імені Героїв Крут ПрАТ «ВНЗ» МАУП" представив усіх учасників заходу. У роботі круглого столу взяли участь науковці, студенти вузів нашого міста, які підготували достовірну інформацію про жахливі події того часу.
Захід почався з перегляду фільму «Голодомор 1932—1933 років».
Демченко Тамара Павлівна – к.і.н., доцент кафедри історії України Чернігівського національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка у своєї доповіді «Як в радянській Україні зберігалася пам'ять про Голодомор 1932—1933 років» розповіла про те, що носіями національної пам'яті були звичайні сільські люди, які пережили голод і бачили смерть саме від голоду. В ті часи було під забороною слово голод. Пересічні селяни мали великий страх перед голодом, вони у своєї мові не могли використовувати це слово, а говорили – відібрали. Це була насильницька акція проти власного народу. У заключному реченні Тамара Павлівна висловила таку думку: « Історія має властивість нагадувати про себе, якщо про неї забувають, тому треба пам'ятати уроки історії».
Бутко Сергій Володимирович, представник Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області виступив з промовою «Утворення Чернігівської області як складова підготовки Голодомору-геноциду 1932—1933 років» – зазначив, що вбивство голодом ретельно було сплановано, хлібозаготівлі, які у принципі виконати неможливо. Насильницька «колективізація», тобто позбавлення економічно незалежних селян власності і землі, заганяли у колгоспи працювати за якісь трудодні, тобто майже задарма – комуністичне закріпачення селянства. «Чорні дошки» (товарна блокада та інші репресії проти цілих адміністративно-територіальних одиниць!). Податковий терор. Репресії під виглядом боротьби з «куркулями» та іншими «антирадянськими елементами». Боротьба проти Церкви і релігії. Відбір у владу осіб із найгіршими людськими якостями для реалізації комуністичної політики. Павлу Маркитану, першому секретарю Чернігівського обкому КП(б)У, прийшлося проводити чистку кадрів в органах влади, т.зв. «партійно-радянського активу», підбір «потрібних». Москва була насторожена і обурена, що за даними ОДПУ у серпні-листопаді 1932 р. на Чернігівщині у 42 селах і 20-ти районах (всього 36) були виступи 73 комуністів і комсомольців проти комуністичної політики хлібозаготівель. Отже, утворення Чернігівської області у жовтні 1932 р. було складовою організації Голодомору-геноциду і завершення закріпачення селянства.
Горобець Сергій Михайлович, співробітник Українського інституту національної пам'яті у Чернігівській області, кандидат історичних наук виступив з доповіддю «Гріх залити горілкою: деякі особливості поведінки управлінського апарату в роки Голодомору 1932—1933 років», на підставі протоколів загальних зборів надав інформацію про антиморальну поведінку керівництва сільської ради в різних селах області, поширення пияцтва та «моральне розкладання», але якщо план по хлібозаготівлях виконувався, тоді не було ніякого покарання цим особам.
Колiнько Софiя – курсант 1 курсу юридичного факультету Академіі пенітенціарної служби розповіла про спогади рідних про голодомор.
Лєбєдєв Пантелеймон – курсант 1 курсу факультету пробацiї Академіі пенітенціарної служби виступив з доповіддю «Голодом по українському націоналізму».
Горох Микола Володимирович – к.і.н. старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського – доповідав про «Торгсин: повернення із забуття» – у 1930 році створюється відділ «Спеціальна контора для торгівлі з іноземцями на території СРСР» ( скорочено – «Торгсин»), який мав не допустити вивозу інвалюти іноземцями, що відвідували Радянський Союз. Далі Наркомат фінансів СРСР дозволив продавати товари радянським громадянам за золоті монети старого карбування. Населенню в обмін на коштовні метали та валюту пропонували придбати масло, цукор, фрукти, чай. Люди останні свої гроші, коштовності несли до «Торгсину» за два фунти якоїсь крупи та масла, тобто із населення країни виманювали все, що мало будь-яку цінність.
Кривченко Анжела Миколаївна – студентка ІІІ курсу Чернігівського інституту імені Героїв Крут ПрАТ «ВНЗ» МАУП" виступила з інформацією «Голодомор 1932—1933 рр. на Чернігівщині: свідчення очевидців», вона зазначила, що Чернігівщина посідала останнє місце по хлібозаготівлі в Україні – на грудень 1932 року тут було виконано 64,4% річного плану. За архівними матеріалами встановлено, що в селах Прилуцького району голодувало 4127 сімей. За обліком ДПУ України, хворих з виснаженням станом на травень 1933 року було 3257 чоловік, пухлих – 3104, померло на той час – 1082 чоловіка. В багатьох селах поширилися випадки людоїдства.
Ямполець Павло Віталійович – к.і.н., завідувач кафедри гуманітарної та фундаментальної підготовки Чернігівського інституту імені Героїв Крут ПрАТ «ВНЗ» МАУП" виступив з доповіддю «Геноцид Українського народу1932—1933 рр.: аналіз документальних джерел», він розповів, що у листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила «Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932—1933 років», де він визнавався національною трагедією українського народу. У дослідженнях багатьох зарубіжних науковців, зокрема, Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. Отже, згадані документи найяскравіше доводять злочин геноциду. Інші документи, що зберігаються у фондах архівів доповнюють, показують механізм і масштаби трагедії.
Наталія Утиро. Фото – Вікторія Гайченя
