Наболіле. «Я просто у сотню Небесну полинув…»
Віталій Бажан народився в Запорізьких степах, у селі Ільченкове, 9 серпня 1939 року.
Після закінчення 8 класів пішов у світ широкий. Закінчивши Великотокмацький механічний технікум, отримав диплом техніка-механіка по виробництву та експлуатації двигунів внутрішнього згорання. Працював автомеханіком, токарем, слюсарем, фрезерувальником, Майстром механічного цеху, мотористом, муляром, вчителем.
Закінчив Чернігівський педагогічний інститут та Рязанське військове автомобільне училище.
Проходив службу в армії. Вийшов у запас у званні підполковника.
Протягом усього життя цікавився прозою, поезією та музикою. Багато літературних та публіцистичних творів вміщувалися на сторінках Чернігівської газети «Біла хата», яка виходила щотижня кілька років до середини 2014 року.
Волонтер Єдиного волонтерського центру в Чернігові з 2014 року.
* * *
Я знав, що загину –
Полину у вічність.
Бо йшов за Вкраїну,
За щастя і гідність.
Ти чуєш, мій тату ?
Ви чуєте, мамо ?
Я йшов захищати
Вкраїну від ката.
Я вас не покинув.
І я не загинув,
Я просто у сотню
Небесну полинув.
Ми всі за Вкраїну,
За нашу єдину.
Щитами прикрившись,
Ішли до загину.
А небо над нами
Таке, як над вами.
З квітками, щитами
На нашім Майдані!
ПЕРШІЙ ЖІНЦІ-ВОЇНУ
Схід червоно-чорний і осіннє сонце,
І твої зелені блискітки в очах.
Ти рішуче й легко йдеш у однострої,
І нема ще шрамів на твоїх плечах.
Ти ідеш красиво, ти ідеш щасливо,
А в душі тривога, а в душі печаль.
Перехожі заздрять: «О! Яка красива!»
Ти йдеш Вітчизну нашу захищать!
Будуть попереду блок-пости й тривоги,
І в приціл ворожий будеш попадать.
Але все ти зробиш, але все ти зможеш,
Бо ти найсвятіше вийшла захищать.
В тебе за плечима, ніби вишиванки,
Фабрики, заводи, ниви і поля,
І ти захищаєш сон наш і світанки,
І тобі привіт свій шлемо іздаля.
Рідна наша, мила, наймужніша жінка,
Ми готові завжди поруч встать і йти,
Але ти – найперша мужня українка –
Приклад, як Вітчизну треба берегти.
ПОРТРЕТ ВОЛОНТЕРКИ
Присвячується Світлані Кузиній-Бачинській
Зайшла, ніби вітром майнуло у полі,
І посмішка щира, і ніжна, й ясна.
Говорить – так ніби струмочком поволі
І в душу і в серце твоє загляда.
А волос білявий, мов стиглеє поле,
Вкраїнських пшеничних широких ланів.
Відкрита, мов степ, запашна й неозора,
І рисочка строгості ніжна між брів.
Така й батальйони підійме до бою
І першою вийде з окопу на бій.
А треба – прикриє від кулі собою,
Щоб ти, захисник, залишався живий.
Найкраща і мужня вкраїнка у світі,
Бо сили дають їй Дніпро і народ,
Щоб ніжно кохати, і правдою жити,
Й синів підіймати до нових висот.
Віталій БАЖАН, м.Чернігів
