Упродовж останніх місяців українці стежать за новим витком напруження в українсько-польських взаєминах. В його основі – різна пам'ять про трагічні події часів українсько-польської війни 1942—1947 років. Щоправда, в інформаційному просторі ті події більш відомі під іншою, вужчою, назвою – Волинська трагедія або Волинська різня. У зв'язку зі зростанням напруги та уваги до теми з боку як ЗМІ, так і громадськості, голова Українського інституту національної пам'яті, дослідник теми Володимир В'ятрович прочитав лекцію «Таблоїдизація історії: роль медіа у висвітленні польсько-української війни 1942—1947 років».
Що таке «таблоїдизація історії»? Це тенденція у висвітленні історичних тем, яка призводить до того, що не історичні дослідження формують повідомлення ЗМІ на певну тему й через них – суспільні уявлення про неї, а – навпаки – медійні меседжі починають формувати історіографічні концепції. Ця тенденція характерна й для висвітлення польсько-українського конфлікту 1940-х років – стверджує Володимир В'ятрович.
УПРОДОВЖ ТРИВАЛОГО ЧАСУ НЕ БУЛО НАУКОВОГО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ НІ В УКРАЇНІ, НІ В ПОЛЬЩІ
«Пам’ять про ту війну між українцями та поляками була забороненою, бо ж руйнувала одну з комуністичних ідеологем про дружбу народів, крім того, згадки знову привертали б увагу до діяльності підпільних антирадянських рухів, – говорить дослідник. – Лише за межами комуністичного блоку могло відбуватися бодай якесь обговорення. Українські та польські емігрантські структури першими почали публікувати спогади учасників тих подій чи документи того часу. Проте для подолання травматичного досвіду закордонних ініціатив було вкрай мало. Невисловлений, накопичений за десятиліття мовчання біль «прорвало» щойно після падіння СРСР».
Головними ініціаторами та промоутерами обговорення гострих питань стали учасники, очевидці та жертви. Дискусії, які наростали протягом 1990-х років, від початку були надзвичайно емоційно зарядженими. З обох сторін звучали гострі заяви і звинувачення. Головною темою для поляків стала Волинь у 1943-му, а для українців ― жертви Закерзоння та акція «Вісла».
«РОЗТИРАЖОВАНІ ЗМІ УЯВЛЕННЯ СТАЛИ ЗМІНЮВАТИ ІСТОРІОГРАФІЮ, НАБЛИЖАТИ ЇЇ ДО СВОГО РІВНЯ»
Натомість ґрунтовних наукових досліджень теми у 1990-х практично не було. Історіографія українсько-польського конфлікту тільки почала розвиватися на початку 2000-х. А тому головними коментаторами теми стали свідки й політики. Більше того – рівень інтересу до теми та її висвітлення в Польщі й Україні не був співмірним. У результаті ключові концепти представлення тих подій в медіа та історіографії, більшість з яких так і не були переглянуті, сформувалися у 2003 році під тиском інформаційної хвилі, збуреної у польському суспільстві до 60-х роковин Волинської трагедії. «Увага була зосереджена виключно на польських жертвах протистояння. А вшанування, до яких долучилися органи державної влади Польщі, а згодом і України стосувалися хронологічно лише 1943 року, а географічно – Волині», – зауважує Володимир В'ятрович.
«Дослідники не встигали за наростанням інформаційної хвилі і не могли вплинути на неї, «приземлити» до рівня історичних фактів. Відбулося протилежне — розроблені і розтиражовані засобами масової інформації уявлення стали змінювати історіографію, наближати її до свого рівня», – говорить історик.
Застосована у першій половині 2000-х років формула «прощаємо й просимо прощення» не припинила спекуляцій довкола теми. Навпаки – з часом лише зростає у висловлюваннях польських політиків кількість жертв із польського боку та стають все більш жорсткими й односторонніми оцінки тогочасних подій у політичних заявах. Натомість відкриття архівів радянських спецслужб в Україні можуть чимало додати до розуміння теми, якщо продовжити вивчати її незаангажовано, поза тиском сформованих уявлень.
