У житті все буває, і розлучення шлюбу, на жаль, не рідкість. Прикро, коли й діти від цього страждають. А якщо ще й один з батьків усувається від сплати аліментів, то й поготів. Що робити у випадку, коли батько, скажімо, не платив деякий час аліменти? Чи можливо стягнути з нього неустойку?
З цього питання дає юридичну консультацію фахівець − директор Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Володимир Бобруйко.
Згідно з частинами першою та другою статті 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження”, розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
До позовної заяви необхідно долучити документи, що підтверджують особу позивача, копію свідоцтва про народження дитини, копію розрахунку державного виконавця про стан заборгованості по сплаті аліментів та інші.
Правові основи щодо звернення з таким позовом визначені статтями 194-196 Сімейного кодексу України, статтею 74 Закону України “Про виконавче провадження”.
Для прикладу зазначимо, в листопаді 2015 року до Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги(місто Чернігів, проспект Миру, 49-А, офіс 1003, 10-й поверх, тел. 77-51-68) звернулась клієнтка з питанням про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів. Клієнтка є особою, яка перебуває під юрисдикцією України, середньомісячний сукупний дохід її сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України “Про прожитковий мінімум” для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення і відповідно до статті 14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу” є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу.
Клієнтка (позивач) перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу позивач та відповідач мають сина, який після розірвання шлюбу залишився проживати з позивачем. На підставі рішення суду відповідач зобов'язаний виплачувати аліменти на користь позивача на утримання їх сина у розмірі 1/3 частини усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше половини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця. Однак відповідач матеріальної допомоги на утримання сина у повному обсязі не надає. Внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку по утриманню спільного сина, яка є інвалідом, за відповідачем утворилась заборгованість по виплаті аліментів.
Отримавши доручення, адвокат зустрівся з клієнткою, дослідив обставини справи та склав позовну заяву. Адвокат звернувся в інтересах позивача (клієнтки) до суду з позовною заявою до відповідача (колишнього чоловіка клієнтки) про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
11 січня 2016 року районний суд вирішив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів.
