Олена Вітер (відома як ігуменя Йосифа), чиє ім'я поруч зі словом «Україна» першим з'явилося в Саду праведників, прожила довге, сповнене драматичних перипетій життя, варте втілення в романі чи художньому фільмі. Наразі ж найповнішим відображенням її біографії є чотири товстих томи кримінальної справи, списані чекістами.
Олена Вітер (1904—1988) була настоятелькою греко-католицького монастиря ордену студитів та членом Організації Українських Націоналістів. Заарештована НКВД в 1941 році й засуджена до смертної кари, вона одна з небагатьох, хто пережив масові ростріли в’язнів у тюрмі на Лонцького у Львові.
В роки німецької окупації у львівському сиротинці, що знаходився під її опікою, ігуменя переховувала від нацистів єврейських дітей. Серед них були Лілі Польман, Натан Левін та ін. Ігуменя і монахині не лише доглядали за дітьми, годували їх та одягали, а також навчали християнським молитвам і звичаям.
12 жовтня 1945 року сестра Йосифа арештована радянськими “органами”. У 1955 році вийшла на волю, але їй заборонили селитися у Львові. До самої смерті Олена Вітер проживала у м. Скалат на Тернопільщині.
11 лютого 1976-го Яд Вашем присвоїв Олені Вітер (першій серед українців) звання “Праведник народів світу”.
Читайте про життя Олени Вітер (ігумені Йосифи) у циклі публікацій Володимира В'ятровича "Історія з грифом «Секретно»:
Олена Вітер. Сила добра (частина 1)
Олена Вітер. Сила добра (завершення)
Сергій Бутко, Український інститут національної пам’яті
