Неділя, 16 Червень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
За носіння вишиванки на нього написали донос

За носіння вишиванки на нього написали донос


Письменник, публіцист, педагог, громадський та культурний діяч Роман Іваничук народився 27 травня 1929-го р. у с. Трач на Івано-Франківщині.

Походив із сім’ї вчителя. Навчався у початковій школі в с. Трач, від 1942 року в Коломийській гімназії, перетвореній у Коломийську СШ № 1, яку закінчив у 1947 р. За порадою батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач.

У 1948 р. знову вступив до Львівського університету на українську філологію. Проте не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, тож на нього був написаний донос і в 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність».

Відслужив 3 роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився у Львівському університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у с. Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР.

У літературі вважав своїми учителями Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського та Ірину Вільде, також у ранній період творчості перебував під великим впливом творів Івана Керницького.

У 1958 р. вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.

Особливу увагу й зацікавлення читачів в Україні та поза її межами здобув історичний роман про Визвольну війну під проводом Б. Хмельницького «Мальви» (К., 1968), де розкрито тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та відступництва. Роман викликав категоричне неприйняття офіційної критики. Іваничук тривалий час був позбавлений можливості публікувати свої твори.

Загалом історичні романи Іваничука склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України та представляє широке полотно боротьби за утвердження державності й усвідомлення самоідентичості нашого народу.

У романі «Манускрипт з вулиці Руської» (Л., 1979) виразно відтворено середньовічний Львів. За романи «Вода з каменю» (Л., 1982) і «Четвертий вимір» (К., 1984) – про життя М. Шашкевича та П. Гулака-Артемовського Р.Іваничука відзначено Державної премією України ім. Т. Шевченка (1985). Іваничук уперше в українській художній літературі звернувся до теми ОУН і УПА в тетралогії «Вогненні стовпи» (Л., 2005). Його активна громад. позиція і талант письменника поєдналися у збірнику статей, есеїв та спогадів «Чистий метал людського слова» (К., 1991), «Благослови, душе моя, Господа» (1993), «Дороги вольні і невольні» (1996; обидві – Львів). За романами «Шрами на скалі» та «Мальви» здійснено низку театральних інсценізацій; за мотивами роману «Черлене вино» (Л., 1979) створено оперу «Олеська балада» (лібрето Р.Кудлика, музика Б. Янівського), поставлена у 1985 р. у Львівському театрі опери та балету. Окремі твори Іваничука перекладено словацькою, російською, польською, німецькою, французькою мовами.

Як громадський діяч Роман Іваничук проявив себе у 80-90-рр. У червні 1988 року погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.

Помер Р.Іваничук 17 вересня 2016 р. Похований у Львові

Леся Бондарук,

Український інститут національної пам’яті


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/