Вторник, 22 октября 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Її вірші пахнуть бузком та любистком, травами степу і світлою печаллю

Її вірші пахнуть бузком та любистком, травами степу і світлою печаллю


Справді особливий для відомої українсько-білоруської письменниці – прилучанки Лілії Бондаревич-Черненко 2019 рік: вона святкує свій ювілей, а також  особливу творчу подію – рівно 20 років тому побачила світ її перша резонансна книга «Зона грає блюз».

Відтоді в її творчому доробку вже 17 книг, більшість з яких я мав честь редагувати та перекладати з білоруської мови українською. До слова, пані Лілія вже десять років вільно і гарно пише українською, і я безмежно радий за неї.

Письменниця зібрала на свою ювілейну мистецьку імпрезу «Спочатку було Слово» тих, хто був із нею всі ці роки, підтримував її та допомагав. Для них вона й презентовала  дві  своїх нових «дитини» – поетичні «Фрески» та прозового «Янгола на порозі».

Днями в затишній залі прилуцької школи мистецтв був аншлаг. Під час цієї зустрічі  панувала невимушена, тепла  атмосфера, імпреза проходила у формі діалогу письменниці з друзями та шанувальниками її творчості. Було багато щирих усмішок, привітань, троянд і подарунків, гарних жартів та сміху, були вірші-присвяти Лілії Бондаревич-Черненко від колег по перу.

Отець Сергій, ієрей Стрітеньського собору, за благословенням настоятельки Густинської обителі матушки Віри, подарував пані Лілії ікону Апостола Іоана Богослова – покровителя тих, хто працює зі словом, а також подякував за книгу «Ігуменя», якою захоплюються  прихожани  густинських храмів, паломники з усієї України.

А ще були інші приємні нагороди: Почесні грамоти від Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Білорусь в Україні Ігоря Сокола та очільника Спілки письменників Білорусі Миколи Чергінця передала ювілярці під час свого виступу заступник міського голови  Тетяна Шкуренко. Начальник відділу культури та туризму міської ради Катерина Мовчан вручила грамоту від Департаменту культури і туризму Чернігівської ОДА, а також Подяку від мера міста Ольги Попенко.

А почалася ювілейна мистецька імпреза із запрошення до Музики: для добірного товариства прозвучав фортепіанний вальс Хачатуряна у виконанні викладачів школи. На зустрічі, взагалі, звучала вишукана музика – грали чарівні скрипки, щемливо плакав саксофон, вокальний ансамбль викладачів «Мьюзик-стиль» чудово проспівав «Намалюй мене ніч»…

Прилуцька школа мистецтв – одна з найкращих шкіл області. Ювілярка подякувала директору школи Наталїї Ярошенко, всім її талановитим діткам та педагогам, і відзначила, що для неї велика насолода – презентувати свої нові книги в такому невеликому, але справжньому Храмі краси і мистецтва.

Письменниця вдячна і всім своїм колегам та друзям, всім тим, кому можна сказати «А пам’ятаєш?» і пригадати найкращі моменти спілкування. Вона подякувала меценатам різних її книг – відомому на Чернігівщині благодійнику Анатолієві Мірошниченку, своїм давнім друзям Володимиру Марусенку та Анатолію Радалову, прилучанам Артему Рожку, Василю Малику  та Олені Шинкаренко, які в той чи інший спосіб  допомагали їй у  виданні книг.

Тепле «спасибі» пролунало  на адресу різних ЗМІ, які надавали письменниці всі ці роки потужну медіа-підтримку, розповідали про її творчість...

З чудовими вітальними словами звернулися до ювілярки заступник директора гімназії № 5 Тетяна Кожевникова, редактор «Деснянської правди», поетеса Людмила Пархоменко, голова прилуцького клубу книголюбів «Джерело» Лідія Скотникова, ветеран війни на Донбасі, один із героїв книги «Прощена неділя», Сергій Цибенко.

Всіх вразив оригінальний виступ колишніх колег, учителів школи колонїї – вони підготували для пані Лілії оригінальне інсценізоване привітання і подарували букет розкішних квітів та «письменницького» пір’я, в якому кожне перо символізувало написану і видану нею книгу. До речі, кожен із тих, хто прийшов на гостини до письменниці, повернувся додому з її «Янголом…» та «Фресками».

Звісно, звучали й вірші з нової книги у авторському виконанні. Про те, що в наш прагматичний час ми намагаємось відшукати істину, з якою не страшно жити, що носимо в серці сором’язливу таємницю, – ми хочемо кохати і бути коханими, про необхідність розмови з Небом, про Музу, яка із увімкненим ліхтарем поспішає в дім…

Вірші Лілії Бондаревич-Черненко пахнуть бузком та любистком, травами степу і світлою печаллю. В них дзвонять дзвони наших православних храмів, квітне настурція, скрипить Чумацький віз. У них під українським небом білоруською щебече ластівка,  дикий вовк покірно їсть зерна попкорну, і вітер усю ніч грає на сосні, наче на бандурі… У цих чарівних, проникливих поезіях живуть Флоренція і Прилуки, Пікасо й Лорка, Ренуар та Данте… Авторка добре обізнана з європейською культурою та літературою, її поезії справді вишукані й цікаві.

Кожен її вірш – яскравий моноспектакль, історія жінки та чоловіка, історія їх кохання. У нескінченному поетичному потоці  свідомості Лілії Бондаревич-Черненко є все – парадоксальність і багатовимірність, постмодерністські образи і метафори, іронічність та ніжність… А ще – неочікувані сюжетні повороти й щемлива експресивність, неповторність авторської інтонації та  легкість стилю. Авторка володіє своїм особливим світосприйманням – її душа та розум тонко і щемливо рефлексують на події та реалії сьогодення. І водночас переносять нас в інші виміри простору та часу. Родзинки «Фресок» – це оригінальні, яскраві п’ятирядкові поезії, кожна з яких має свій глибокий філософській сенс.

Книга «Янгол на порозі» – збірка оповідань та есеїв різних років українською та білоруськими мовами. До неї увійшла і «Звана вечеря», яку колись друкував Дмитро Стус у своєму журналі «Київська Русь» – річ містична та неочікувана…

Головні герої її творів у більшості – жінки. І неважливо, скільки їм років і де вони живуть – у місті чи в сільській глибинці. Кожна з них – загадка. Чаклунка.Таємничий Всесвіт і китайський ієрогліф, який не прочитати. За кожним монологом, оповіданням стоїть доля видатної жінки, бо життя кожної з них у ХХI сторіччі – своєрідний подвиг. Її героїні  існують у реальному життєвому просторі й водночас у своєму потаємному – збирають трави, вірять у сни, купаються при місячному сяйві, розмовляють із деревами та птахами… Майже всі її прозові твори написані з елементами фольклору та містики. І якби знайшовся режисер (і кошти, звісно), то на основі оповідань «Звана вечеря» та «Смарагдове намисто» можно було б створити прекрасні фільми!

Україно-білоруська письменниця Лілія Бондаревич – літераторка європейська. У своїх текстах вона по-сучасному модерна, інтелектуальна й глибока, іронічна та непередбачувана. Її текстам  властиві сакральність, особлива інтелігентність, довершеність, щирість. Вона щоразу дивує і зворушує нас.

Зануряння в культурологічний контекст – основа всіх її творів. Вона невимушено «змішує» країни і часи; легко асоціює  своє сьогодення з життям Едіт Піаф і Беатріче Данте; з’єднує побутове та піднесене, придумане і реальне, земне та небесне – тим самим встановлює в межах Всесвіту нерозривний  зв’язок  між минулим, сьогоднішнім та майбутнім, зв’язок наших душ із душами тих, хто жив на планеті Земля до нас.

Після прочитання її прекрасних книг починаєш по-іншому дивитися на світ, почуваєшся щасливим і розумієш, що життя – чудове, не зважаючи ні на що.

Сергій Дзюба,

президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/