Пятница, 26 февраля 2021   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
«Я люблю добрянські ліси і не уявляю без них свого життя …»

«Я люблю добрянські ліси і не уявляю без них свого життя …»


5 грудня виповнюється сімдесят років мешканцю старовинної Добрянки з Чернігівщини, чудовій Людині та Професіоналу своєї справи Миколі Терещенку.

Коли Микола Федорович іде вулицями Добрянки, з ним якось особливо доброзичливо вітаються односельці. Досвідчений лісівник, ветеран, який не один десяток літ віддав нашій професії, шанована людина у селищі.

Він – уже на пенсії, та з колегами – у тісному зв’язку, цікавиться: як живеться сьогодні колективу Добрянського лісгоспу?

Душа його належала лісу ще в дитинстві. Микола Терещенко народився й виріс у лісовому селі Кирилівка на Брянщині. А студентом Ленінградської лісотехнічної академії хлопцеві вдалося стати не відразу — після трудового гарту буровим майстром в Українській експедиції на Львівщині та армійської служби. Опісля була робота в Тульській області, куди молодий спеціаліст поїхав за направленням.

Згодом Микола Федорович прибув у Добрянський держлісгосп у Чернігівську область на посаду інженера лісового господарства. Його, відповідального фахівця, невдовзі запримітили і рядові трудівники, і керівництво. До речі, виповнилося якраз 40 років відколи він пов’язав своє життя з Добрянкою.

Пригадуємо 1989-й рік, коли ми обирали Терещенка своїм директором. П’ять кандидатур змагалися, а він переміг! Бо цінували його люди і довіряли.

Ми тоді молоді були, завзяті, та й досвіду немало назбирали. І життя скрізь вирувало, а не тільки в нашому лісгоспі. За період керівництва Миколи Федоровича на підприємстві було споруджено бокси для автомобілів, введено в експлуатацію три вантажні крани, встановлено нове обладнання в цехах переробки деревини і, що дуже важливо, збудовано 18 квартир для лісівників. Тепер ті роки у багатьох колег викликають теплі спогади…

У нелегкі 90-ті Микола Терещенко «пішов у владу»: був обраний головою Ново-Яриловицької сільської ради, а згодом призначений першим заступником голови Ріпкинської райдержадміністрації. Справедливий і принциповий, він намагався хоч чимось допомогти людям у той складний час.

І знову, після полудня віку, Микола Федорович повернувся в лісову галузь: працював лісничим Добрянського лісництва. Радів, що опинився у своїй стихії.

«Я люблю добрянські ліси і не уявляю без них свого життя …» — говорив він молодим колегам.

Жартома Миколу Терещенка у рідній Добрянці називають Пугачовим, адже ще зі студентських років він постійно носить розкішну бороду. Подібну «прикрасу» кілька століть тому мав ватажок селянського руху Омелян Пугачов. Тож замолоду Микола Федорович, завдяки своїй бороді, здавався, мов дві краплі води, схожим на легендарного Пугачова. Втім, навчаючись у Ленінграді та заповнюючи різноманітні документи, Микола Терещенко завжди зазначав, що володіє іноземною мовою – російською…

У нього – прекрасна дружина Ганна Миколаївна, яка теж багато років трудилася в Добрянці. Подружжя виростило двох чудових доньок – Наталію та Марію, у яких зараз – власні родини. Тож Микола Терещенко та його дружина завжди радіють двом своїм онукам – Олені та Артему.

Отже, від усієї душі вітаємо Вас, дорогий Миколо Федоровичу, з вагомою датою у житі – сімдесятиліттям! Зичимо Вам здоров’я, довголіття, любові, добра, щастя, миру, удачі, і ще довго залишатися в дружній родині добрянських лісівників!

Прийміть, шановний Миколо Федоровичу, музичне вітання:

Колеги та друзі


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2021 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/