Понеділок, 14 Жовтень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно
Вийшла довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина

Вийшла довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина


Збірка віршів під назвою «Зустріч випускників» нещодавно вийшла в ніжинському видавництві «Орхідея». Автор – Олександр Гадзінський, поет і перекладач, колишній керівник (протягом двадцяти років) літературної студії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Рецензія.
Це довгоочікувана книжка для всього літературного Ніжина, а не лише для автора. А ще – для друзів, знайомих, приятелів поета, – а їх у нього надзвичайно багато і в Україні, й поза її межами.

Отож, вони таки зустрілися! Оці випускники! Запускаючи в хід художнє мислення, назву книжки розумію в метафорично-символічній площині. Випускники, як мені здається, – це вірші Олександра Євгеновича, випущені з його творчої уяви, свідомості й навіть підсвідомості на волю, в читацький вжиток, і вони зустрілися саме тут, – у невеликій поетичній збірці на 146 сторінок, щоб бути прочитаними, сприйнятими, проаналізованими.

Це ж так чудово! Кілька десятиліть писати їх, переписувати, шліфувати, ховати по шухлядах, лише деякі – оприлюднювати, а більшість – тримати при собі втаємничено, давати поради й підказки іншим поетам, до того ж, відомим у сучасному українському літературному процесі (Олена Степаненко, Анна Малігон, Володимир Худенко, Олена Марченко, Ярослав Гадзінський, Тетяна Винник, Тетяна-Марія Литвинюк...) й нарешті відважитися сказати цією книжкою перш за все самому собі: я маю моральне право бути наставником творчої молоді, шукачів і майстрів чистого поетичного слова, бачити й розуміти це слово ізсередини.

«Слова для нього – як чотки для східного мудреця. І однакові – й зовсім різні, – пише про Олександра Гадзінського побратим по письменницькій робітні Анатолій Шкуліпа. – Тільки замість кісточок у чутливих пучках – діаманти із сапфірами, рубіни з аметистами, смарагди з діамантами... І переблиск заглибленого світла в них, і вишуканість граней... Над словами Олександр Гадзінський працює не менш прискіпливо, ніж ювелір над виробами із золота та різного дорогоцінного каміння. Він знає, що шукає і до чого прагне...».

Поезіє, ти крик і жар, і спів,

І схлип, і мрії пагілля зелене,

І якщо справді є талант у мене,

Дай мені силу відчайдушних слів!

Цією строфою-одкровенням, строфою-замовлянням (а вірш так і називається – «Замовляння») поет виразно дає знати про своє справдешнє прагнення: бути в Слові, в його чистоті й неповторності, плекати його й леліяти, аж доки воно не стане зрілим, ваговитим, як запашний осінній плід. Тому зірко й чіпко зчитана, а затим відтворена поетом реальність з її парадоксальністю в усіх проявах, контрастністю явищ і почуттів, суєтністю життя-буття зі швидкістю білки, що сама себе наздоганяє в колесі. А час, ця найбільша й невиліковна людська залежність, підказує: до всього в житті можна звикнути, окрім реальності. Для творчої натури – це прописна істина, збаналізована фраза. Поет констатує, наприклад, своє місце проживання, а для читачів – це потужний привід для роздумів про вічне й тлінне, скороминуще:

В руїни храму рветься вітер,

немов з-під анти-Страдіварі...

На тому місці, де був цвинтар,

Мікрорайон побудували...

Гіперреалістичні деталі обертаються охудожненими філософемами глибокого змісту:

Колись у пам’яті, мов казка,

Розвернуться строкатим спектром

І перемоги, і поразки,

І мікрорай, і мікропекло...

Збірку наповнюють різні вірші: інтимно-задушевні й пейзажно-філософські, публіцистичні, ностальгійно-медитаційні. А ще – ілюзорно-умудрені. Як ось цей – настільки досконалий у

художньому відношенні, що хочеться зацитувати всі три його строфи:

І знов ілюзія, що прийде рік новий

І принесе нове добро і вірші,

Засяє світло з Божої глави,

І стане іншим світ, і люди інші.

Живе ілюзія під цей новітній сніг

Про те, що горе і війна пощезнуть.

Про те, що стане тихим-тихим світ,

І людям буде радість величезна.

Свята ілюзія, що зміниться життя,

Що ти не втратиш в ньому ні хвилинки...

І ждеш, немов утомлене дитя,

Дарунків з-під смолистої ялинки.

Чимало місця займають у збірці поетичні переклади з польської, білоруської, болгарської, англійської та російської мов. Це бездоганні переклади українською віршів Марії Конопницької, Юліана Тувіма, Людвика Єжи Керна, Чеслава Мілоша, Арсенія Тарковського та інших представників європейського поетичного сузір’я. Оригінал і перекладений текст у збірці виставлені поруч: автор ніби заохочує оцінити якість перекладу, бо не боїться, адже ця якість – дійсно високого ґатунку.

Радію щирою письменницькою радістю з виходом на світ Божий і людський «Зустрічі випускників». Тут є що читати, є над чим мислити й самому розвиватися далі. Побажаймо Олександрові Гадзінському всього того, що він сам собі набажав на одному зі своїх ювілеїв:

Я хочу собі побажати

Ще кимось у світі стати.

Щоб звершити щось до пуття,

Є іще трохи життя.

Не муки, але меча,

Не суму, а сурмача,

Не крику, але крила,

Не сідала, а сідла.

Нехай проростає щедро й рясно ваше зернослово, шановний поете! Чекаємо нових книг!

Тетяна Сидоренко, член НСПУ, м. Ніжин


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/