Євгену Осипенку було лише 20 років, коли ворожа куля обірвала його життя. Це сталося в Афганістані 24 грудня 1985 року під час чергової операції по відновленню дротової лінії зв‘язку в період бою. Це був третій і останній його вихід на «вогневий рубіж». Ті, хто його знав, відмічають сміливість і самовідданість Євгена – він завжди виявляв мужність і відвагу.
А народився Євген Георгійович Осипенко 4 жовтня 1965 року в місті Чернігів. До армії працював слюсарем на Чернігівському радіоприладному заводі. 18 квітня 1985 року хлопець пішов у Збройні Сили – і після «учебки» в Туркменському м.Чарджоу був направлений в Афганістан.
Похований на Яцевському кладовищі в Чернігові. За участь в останньому бою Євген Осипенко посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.
Рівно через 30 років, у переддень вшанування пам’яті учасників бойових дій на території інших держав, у приміщенні Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5, де Євген навчався, встановлено пам’ятну дошку на його честь.
У церемонії відкриття пам'ятної дошки взяли участь голова обласної ради Микола Звєрєв, заступник Чернігівського міського голови – керуючий справами виконкому Станіслав Віхров, який, до речі, теж є учасником бойових дій в Афганістані, директор департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Олег Русін, директор Чернігівської загальноосвітньої школи № 5 Олександр Юрченко. Окрім родичів загиблого та його бойових побратимів, до школи завітали й батьки, чиї сини не повернулися з Афганістану.
Звертаючись до учасників урочистої церемонії відкриття пам'ятної дошки, Микола Звєрєв сказав, що пам'ять про наших земляків, які продемонстрували мужність та героїзм, відданість військовій присязі, у наших серцях закарбована навічно.
– Взявши участь у миротворчих місіях у гарячих точках світу, воїни-інтернаціоналісти не стали осторонь, коли біда підступно прийшла і на українську землю. І у ці дні вони беруть участь у антитерористичній операції та захищають Українську Державу, – акцентував увагу присутніх Микола Звєрєв та закликав учнів школи пам'ятати про подвиги воїнів-інтернаціоналістів і захисників Вітчизни, пишатися тим, що саме в їхній школі вчився відважний Євген Осипенко.
Павло Скнар, який пропрацював на оперативній роботі УМВС області біля 40 років і зараз очолює обласну ветеранську організацію органів внутрішніх справ, ледве стримував сльози, розповідаючи про Євгена – свого племінника.
Дядько Павло Скнар та сестра загиблого Тетяна
— Сім`я Осипенків — унікальна, — поділився своїми враженнями Павло Семенович. — Вони зберігають листи свого дідуся, який на початку сорокових років минулого століття писав з фронту своїй дружині. Він загинув у бою. Через десятиліття Євген так само писав листи додому... Вони й досі бережливо зберігаються у кімнаті, де мешкав колись мій племінник Женя...
Павло Скнар — дядько Євгена
Про дитинство та юність загиблого розповіла його сестра Тетяна.
— Це ж треба так статися, що знову, через кілька років, життя молодих українців обривається, — наголосила сестра Євгена. — І нема тепер прощення путіну-фашисту за загибель наших синів. Вони повинні піти геть з нашої України, оті росіяни-фашисти, які прийшли на нашу землю вбивати українців.
Звертаючись до присутніх Голова Чернігівського обласного відділення Української Спілки ветеранів Афганістану Станіслав Віхров зазначив, що обласна «афганська» організація робитиме все можливе з метою вшанування пам'яті загиблих в Афганістані побратимів та підтримки їх сімей.
Станіслав Віхров висловив вдячність учням та учителям школи за пам'ять і шану героїв, які загинули, виконуючи свій інтернаціональний обов’язок, адже їхні життя є прикладом патріотизму для сучасного молодого покоління та надихають бути справжніми патріотами своєї країни і захищати її суверенітет.
Загалом же, за даними виконавчого апарату Чернігівської обласної ради, за час афганської війни Чернігівщина втратила 118 своїх земляків (у тому числі 2 військовослужбовці до цього часу вважаються безвісти зниклими), з них офіцерів – 15, прапорщиків – 8, сержантів – 23, солдат – 71.
Сергій ВІТЕР. Фото автора
