Україна – не Росія. Запозичення цих слів не є плагіатом. Пам'ятаючи цю прописну журналістську істину, без тіні сумніву беру назву коментаря до проведеного в сусідній державі телешоу «Имя России» у другого всенародно обраного Президента України Леоніда Кучми. Такий заголовок мала його широко розрекламована свого часу книга. За своєю суттю «Имя России» — аналог вітчизняного проекту «Великі українці», що був кілька років тому започатковано в українському телепросторі. Отож маємо право порівнювати.
Для цього слід нагадати, кого поставили в першу десятку великих наші співвітчизники. І повідомити, чиї імена бачаться визначальними для своєї батьківщини нашими сусідами. Великими українцями (хоч і не без скандальних фальсифікацій у процесі голосування) були названі Ярослав Мудрий, Микола Амосов, Степан Бандера, Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Валерій Лобановський, В'ячеслав Чорновіл, Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко. А ось імена Росії: Олександр Невський, Петро Столипін, Йосиф Сталін, Олександр Пушкін, Петро Перший, Олександр Суворов, Володимир Ленін, Дмитро Менделєєв, Федір Достоєвський, Іван Грозний.
Схожість в обох випадках хіба що в першому рядку списків. І там, і там пальму першості віддано князям. Вони найбільш віддалені в часі від тих, хто оцінював їхні діяння. А взагалі росіяни більше віддають перевагу старовині, ніж українці. У їхньому списку лише Сталін відійшов у кращі світи за життя частини ще живих ветеранів. У нас таких особистостей чотири (Амосов, Бандера, Лобановський, Чорновіл).
Ще одна суттєва різниця. Українці більше поважають гуманітаріїв: із десяти «призерів» їх семеро (Амосов, Шевченко, Лобановський, Чорновіл, Сковорода, Леся Українка, Франко). У росіян таких троє – Пушкін, Менделєєв, Достоєвський. А ось у плані мілітарному нам до сусідів далеко. Проти наших трьох (Ярослав Мудрий, Бандера, Хмельницький) у них «чудова» п'ятірка (Невський, Сталін, Петро Перший, Суворов, Іван Грозний), доповнити яку просто проситься Ленін. Він бо ж, хоч і не носив військових одностроїв, але своїми кровожерними декретами, записками, усними вказівками перевершить багатьох генералів-вішателів.
Знову ж різниця. Якщо Бандера і Хмельницький боролися за свободу своєї батьківщини, то в росіян переважають «збирачі земель» – завойовники, до яких безперечно слід віднести не лише двох царів, князя, полководця, а й «двійку» комуністичних диктаторів. До речі, один із них — Ленін — і досі знаходиться в мавзолеї, тобто в найпочеснішому місці, що його вигадало людство для увічнення. Правда, викинутий з мавзолею Сталін оцінений нашими російськими сучасниками ще вище, ніж Ленін. Не викинув би його Микита Хрущов із гробниці в центрі білокам'яної – був би в компанії з Леніним, з яким за життя люто ворогував.
Воістину, «умом Россию не понять». Це сказав геніальний російський поет Федір Тютчев, якому, звичайно ж, до десятки найзнаковіших імен Росії, на думку її нинішнього електорату, далеко…
Олександр ОЛІЙНИК, м.Чернігів
