Вторник, 12 ноября 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Студенти-першокурсники про своє життя-буття


Студенські часи ... Студентство ... Незабутній період у житті. Це час ризику, час злетів і падінь, час досягнень, час романтики. І як приємно, що студенти мають своє свято. Окрема пора у студентському житті — Перший курс. Це перехідний стан між ще недавнім шкільним життям та студентською порою. Це евний період інтенсивного дорослішання людей. Кожен першокурсник переживає такий стан по-своєму.

Про життя-буття першокурсників погодилися розповісти наші земляки із м.Семенівка, що на Чернігівщині: студентка Анна Білогур та курсант Даниїл Горєлий. До речі, Анна та Даниїл — однокласники.

Отже, вашій увазі, шановні читачі, інтерв’ю з нашими земляками-першокурсниками.

— Розкажи де ти навчаєшся (навчальний заклад, факультет, спеціальність). На який факультет та спеціальність поступив/поступила?

Анна: Всім привіт. Я навчаюсь в Сумському державному університеті на факультеті іноземної філології та соціальних комунікацій, кафедра перекладу.

Даниїл: Навчаюся у Національній академії Національної гвардії на командно-штабному факультеті, на спеціальності «Державна безпека».

— Як ти вважаєш, що найголовніше для твоєї майбутньої професії?

Анна: Найважливіше для моєї майбутньої професії — це, по-перше, ідеальне знання мови, з якої перекладаєш і таке ж знання мови, на яку перекладаєш. Тобто, ти не можеш просто добре володіти англійською або німецькою, тому що знання рідної мови, насправді, для перекладача навіть важливіші. По-друге — це здатність знаходити з людьми різних національностей та вікових категорій шлях до комунікації, або як це називають у народі — «спільну мову».

Даниїл: Вважаю, що для моєї професії головне бути мужнім, цілеспрямованим, кмітливим, сміливим, фізично розвиненим і, звичайно ж, патріотом!

— Як ти обирав/обирала навчальний заклад та спеціальність?

 Анна: Про цю спеціальність я мріяла, мабуть, ще з сьомого класу, тому що для мене насправді важливо трішечки зменшити цей мовний бар'єр на планеті та прокласти міст між людьми з різних країн, які, на жаль, в дуже рідких випадках можуть розуміти кожне слово без перекладача.

Даниїл: Шукав у Інтернеті найкращі військові навчальні заклади держави й побачив Національну академію Національної гвардії України. Прочитав інформацію про неї й одразу зрозумів, що хочу там навчатися.

— Які спогади залишилися від минулого літа?

Анна: Минулим літом я сиділа зі стиснутими кулачками і відкритим сайтом освіти, але згодом почала працювати, щоб, в першу чергу, випробувати на собі частинку дорослого життя, до якого в той момент готувалася, та заробити трішки грошей для себе. Але насправді це дуже помогло відволіктися від тривожних думок про майбутній вступ до навчального закладу.

Даниїл: Від минулого літа спогадів залишилося дуже багато. Я працював, відпочивав з друзями на річці, вечорами відвідував дискотеки, катався на мотоциклі…

— Якими були для тебе перші місяці перебування у навчальному закладі?

 Анна: Перші місяці? Це було щось незабутнє. Напевно, це більше залежить від людей, які тебе оточують. З найперших днів нам почали розповідати про активну та творчу частинку СумДУ, влаштували дуже круту посвяту з виступом найкращих студентів та ярмарку інтересів, де біля кожного столика ти міг знайти для себе щось цікаве та записатися на вподобану секцію, будь то стрільба з луку або вокал. Що зіграло найважливішу роль — це те, що в моєму університеті є щорічне міжфакультетне змагання, в якому беруть участь першокурсники, «Золотий інтеграл». Він допоміг мені знайти людей, близьких по духу, та вперше випробувати себе на великій сцені. Це було просто неймовірно. До того ж, в нашому університеті більшість викладачів просто обожнюють активістів, тому після закінчення інтегралу я одразу ж побігла до студентського деканату, щоб і далі брати участь у всіх творчих процесах та, навіть, самій щось організовувати. Хочу зауважити, що в школі я не була завзятою активісткою.

Даниїл: Навчання у мене розпочалося з 28 липня поточного року. Це був КМБ (курс молодого бійця, — прим.). Чесно кажучи, було складно, але дуже цікаво. З гордістю можу сказати, що я впорався! Колектив дружній, всі один одному допомагають, намагаються чомусь навчити. Навчаюся у взводі спецназу, а спецназ – це завжди сім’я,  завжди разом.

— З якими складнощами ти зіштовхнувся/зіштовхнулася під час першого курсу? Що було найскладнішим?

Анна: Найскладнішим було оговтатися після закінчення «Золотого інтегралу» та знайти спільну мову, в цей раз у переносному значенні, з деякими викладачами. Але останнє, як кажуть, дрібниці, тому що згодом ти починаєш розуміти того викладача, через якого вимушений майже в буквальному значенні падати з ніг. Навіть більше того — він починає тобі подобатися. Головне — знайти підхід до цієї людини та шлях певної любові до предмету, який тобі не зовсім до вподоби. Повірте, цей шлях існує, варто лише пошукати.
На даний момент живу в гуртожитку, тому ніякі події не проходять повз мене. До нас часто навідуються волонтери, тут же й проводять літературні та творчі вечори. Умови гарні та приємні люди, то ж бажання перебратися на квартиру ще не виникало.

Даниїл: Найскладнішим було звикнути до високих вимог. Справа у тому, що готують у цьому навчальному закладі професіоналів, а до професіоналів вимоги завжди відповідні. Щодо проживання — режим казарми. І те що показують у кіно, зовсім відрізняється від реального життя.

— Чи є поза навчанням вільний час? Як його проводиш? Чи є хоббі?

 Анна: Вільний час проводжу з друзями зі студентського деканату в виділеній для цього аудиторії, за чашечкою чаю та розмовами, про майбутні заходи в університеті. Що можна організувати, що покращити, де попрацювати над сценарієм або декором. І це дійсно мені подобається. Якщо ж максимально вільна від усього (хоча це буває не так і часто), можу прогулятися з подругами по чудовому місту Суми, яке в цю пору по-особливому заворожує своєю красою.

Даниїл: Вільного часу майже нема, ми кожної хвилини чимось зайняті. Щодня, крім неділі – пари, стройова підготовка. У вихідні, якщо нема «залетів» та гарні відмітки у навчанні – відпускають у звільнення. Є походи у кінотеатри та театри.

— Яку пораду хотілося б дати майбутнім студентам-землякам?

 Анна: Яку б спеціальність або який би університет ти не обрав, обирай душею. Навіщо нам в країні ще один працівник, який не буде щиро любити свою справу та робити все абияк? Тобі повинна подобатися твоя професія. Є мрія? То ж іди до неї, і не важливо, що там кажуть твої однокласники про її престижність чи щось подібне, адже ти робиш це не для них і не для когось ще. Розвивайся, будуй міст до своєї мрії та руйнуй бар'єри, вивчаючи щось справді важливе для тебе в майбутньому, але й не забувай про можливість бути багатогранним в плані знань та творчості.

Даниїл: Майбутнім студентам-землякам бажаю успішно скласти ЗНО, вступити у ті навчальні заклади, які вони обрали і, найголовніше  здоров’я, буде здоров’я – буде все , треба тільки бажання та цілеспрямованість.

Даниїл Горєлий, курсант (справа) зі своїм однокурсником
Даниїл Горєлий, курсант (справа) зі своїм однокурсником

Анна Білогур, студентка

Анна Білогур, студентка

Анна Білогур на «Золотому інтегралі»


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/