Суббота, 30 мая 2020   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Справжня ностальгія, або Як жилося в «СССР»


01У радянському союзі,

В отому, що розваливсь,

Пригадаймо, давні друзі,

Ми добряче «прижились».

 

 

На паперах були «вільні»,

Молотово-серпові.

Земля, надра — на всіх спільні,

А насправді — нічиї…

Шикувались в довгі черги

Непорушні, мов граніт.

Тренували в гніві нерви

Блудним словом: «дефіцит».

«Рідна» партія «світила»

Сонцем в догмовій пітьмі.

Несли атомнії крила

В шорах, шлеях і ярмі.

І — парткоми, і — партзбори…

І аврал — «давай-давай!»

Гучно горло «драли» хори

Про нечуваний врожай.

Незабутні дати з’їздів

Всім вбивали в мізки цвях…

«Ясні зорі» комунізму

Визирали в міражах.

Дресировані, все звично,

Кожен «гвинтик» місце знав.

Невідступне, хоч цинічне,

Те, що владно «вождь» сказав.

Тусувалися в стихії,

Цурку кинь — поцілиш в стрес.

В наших думах, в нашій дії

«Правив бал» еН-Ка-Ве-еС…

По дві зміни «кайлували»

(Був тоді такий прикол)…

ЗеКи «пуп в напрузі рвали»

За «ударний» комсомол.

А було: ще не світало,

Не вклонялись сатані…

Під віконцем — загадайло»

Жінку гонить в трудодні.

Три дні дарма працювали,

На четвертий — трудодень,

Рабство «щастям» затуляли,

Графоманієй пісень.

«Капітал» гризли зубами…

Революція — в огреб…

Хизувались «ризяками»,

Моду коїв ширпотреб.

Хто про волю нагадає,

В ті «советські» мірчуки.

Їх на ранок вже немає:

Шлях один — «на Соловки».

Не молилися іконі,

В глум ганьбили божий храм.

Святе слово — в забороні,

Ідол свічкою був нам…

До сих пір — нудьга за «лісом»,

Де трухлявії пеньки

За червоною завісой —

Привід, розпач… і кістки.

Не згубить в душі перлини

Нас і наших діточок.

З джерела, з глибин родини

Пробивався родничок.

Із струмочка, із струмка

В новому потоці

Котить хвилею ріка

Бурхливих емоцій.

За рікою — океан,

Вибір наш — то Воля.

Свідком є тому Майдан

І страждальна доля.

Нам вітрило підіймать

В слушную годину

І вести у благодать

Вільну Україну!

Працювать, не обіцять!

В днину хижу, сіру

Для держави щиро дбать

І кувать довіру.

Україна оживе,

Зкріпне, змолодіє.

За життя її нове

Серцю — ностальгія!

Степан ПІВТОРАЦЬКИЙ, с. Вертіївка Ніжинського району


Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

© 2020 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/