Десь колись давно на високій горі жив премудрий досвідчений старець.
Часто він повторяв і завжди поучав – Слава Богу за смуток і радість.
Слава Богу за все, слава Богу за все! Слава Богу за смуток і радість.
Може, часом тобі хтось погане сказав,
Чи з тобою недобре повівся.
Знай про це, дорогий, що це Бог допустив,
З не приятелем швидко мирися.
Слава Богу за все, слава Богу за все,
Слава Богу за смуток і радість.
Якщо ти захворів і знеміг в боротьбі,
І не можеш з постелі піднятись.
Є місця на добро, це за гріх нам дано,
Нарікати не треба й боятись.
Слава Богу за все, слава Богу за все,
Слава Богу за смуток і радість.
Коли ближній тебе очорнив, засудив;
Не піддайся журбі і печалі.
Знай, Господь для спасіння це все призначив,
Щоб прощали й були досконалі.
Слава Богу за все, слава Богу за все,
Слава Богу за смуток і радість.
Як спокуса прийде, що твій хрест заважкий,
І нести його ти вже не в силі;
Знай, коли б ти не зміг, то Господь би й не дав,
Тож приймай все в любові і мирі.
Слава Богу за все, слава Богу за все,
Слава Богу за смуток і радість.
Джерело: збірка церковних пісень. Запропонував для газети Дмитро Ткачук із Чернігова
