П’ятниця, 23 Серпень 2019   Підпишіться на отримання новин  RSS  Лист редактору
Популярно

Посттравматичний стресовий розлад. Слід знати всім бійцям АТО


Порада лікаря: «Декомпресія» обов’язкова для всіх бійців АТО» Це допоможе перемкнути організм із «режиму бою» у «режим дому».

Досвід провідних країн світу свідчить, що внаслідок посттравматичних розладів із роками можуть постраждати більше людей, аніж за весь час бойових дій. Про особливу реакцію організму на стреси тих людей, які перебувають під обстрілами, а також про страшні наслідки посттравматичних розладів у разі нехтування лікуванням, розповідає військовий лікар-психіатр Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» Андрій Самойленко.

Після війни у В’єтнамі була популярною світлина, на якій зображено солдата, котрий дивиться в далечінь. Ця робота військового кореспондента, історика Томаса Лі під назвою «Погляд на 2000 ярдів» демонструвала не просто задумливий погляд бійця, який щойно повернувся з війни у В’єтнамі, а й загублену свідомість — типовий на той час посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), від якого потерпали десятки тисяч військових. Дійсно, боєць із ПТСР не може спокійно жити мирним життям. Подумки він весь час повертається на війну.

Посттравматичний стресовий розлад — це серйозне порушення психіки, викликане реальною загрозою життю людини, або її близьких. Зрозуміло, що в нашій країні морально ніхто не був готовий до війни. Це був справді великий стрес для воїнів. Дехто лише після першого бою впадав у оціпеніння, припиняв їсти й розмовляти, через що одразу потрапляв на госпітальне ліжко. Проте були й такі, що, незважаючи на важкі прояви як соматичних, так і фізичних хвороб, весь час рвалися до бою, — розповідає Андрій Михайлович. — Допомоги потребують і волонтери, і родичі військових, і навіть ті, хто просто спостерігає за новинами з екранів телевізорів. Навіть самі лікарі страждають на цей синдром внаслідок постійного спілкування з пацієнтами, які пережили страшні події.

Попередня психологічна підготовка солдатів до війни могла б позитивно вплинути на результат психологічного стану, а відповідно, і після повернення бійців додому — мінімізувати наслідки бойового стресу для психіки хлопців. Тому сьогодні перед відправленням бійців у район АТО приділяють більше уваги спеціальній підготовці.

Із досвіду, чим більше людина духовно розвинена, з правильно вибудуваними пріоритетами в житті, тим легше вона переносить психічні навантаження й проходить адаптацію до складних умов. Тому психологи на місцях мають приділяти більше уваги навчанню методик саморегуляції, допомозі не лише собі, а й побратимам, розпізнаванню готовності до самогубства, а також здатності своєчасно розрізняти загрозливі розлади психіки та вчасно повідомляти про них командуванню та психіатричній службі ЗСУ, — говорить лікар.

Однак часом важко буває навіть підготовленим і найсильнішим духом хлопцям. Як розповідає лікар, був в його практиці пацієнт — молодий офіцер, який у районі АТО не раз потрапляв під обстріли. Проте порушення психіки в нього почалося через виконання службових обов’язків, пов’язаних не з тим, що доводилося часто бувати під «Градами», а внаслідок численних втрат товаришів та безлічі вимовлених промов на похоронах бійців. Як результат, хлопець дістав важку депресію, з постійними неконтрольованими думками про власну смерть.

Є й інша категорія — це ті, які раніше були на війні. У них уже напрацьовано сценарії поведінки в екстремальних умовах, однак після повернення саме їм найскладніше адаптуватися до мирного життя. Відбувається нібито нашарування психологічних проблем, які, як і задавнену хворобу, лікувати найскладніше.

Коли людина повертається з фронту, її організм упродовж тривалого часу зберігає високий рівень гормонів стресу. Тому в багатьох західних арміях солдат не може одразу повернутися додому із зони бойових дій. Він проходить обов’язкову процедуру такої собі психологічної «декомпресії» (швидкий перехід із середовища з високим тиском емоційного навантаження в інше середовище — з низьким тиском. — Авт.). Цей період дає змогу очистити думки, краще адаптуватись до мирного сценарію життя, — пояснює Андрій Михайлович. — Для своєчасного виявлення бійців, які потребують допомоги, їх треба направляти в реабілітаційні центри на термін до двох тижнів, щоб відбулося психологічне відновлення. На мою думку, такий «карантин» має стати обов’язковою процедурою для всіх без винятку, хто перебував під обстрілами в районі АТО. Максимально без перерви на війні можна бути не більше як півроку. Потім місяць перерви та обов’язково відпустка, аби нагадати психіці сценарій мирного життя. Необхідне перемикання організму з «режиму бою» в «режим дому».

В Україні, на жаль, поки що відсутня культура звернень до психолога, а тим більше до психіатра. Дехто соромиться звернутися до лікаря по допомогу, втрачаючи дорогоцінний час, поглиблюючи у такий спосіб хворобу. А посттравматичний стресовий розлад тим і страшний, що якщо не надати своєчасну допомогу, починаються незворотні процеси, жахливим наслідком яких є суїцид.

Які ж симптоми ПТСР? Як запобігти біді? Коли бити на сполох?

Найпоширенішою скаргою серед хворих є порушення сну. Також характерні постійні неконтрольовані спогади бойових дій. Навіть зовні людина змінюється: з’являється розгублений погляд, опускаються кутики губів та очей. А коли вона потрапляє в мирне середовище, то не почувається в безпеці: шукає очима сховище, аби вберегтися від обстрілів, дивиться, чи не ховається на даху снайпер, — розповідає лікар.

Так, в одному з українських міст стався випадок, коли демобілізованого бійця зняли з поїзда і силоміць відправили до лікарні, через неадекватну поведінку. Люди не розуміли, що з ним відбувається. Хлопець рвався до бою, поводився агресивно. Як зазначили згодом лікарі, у нього відбувся так званий «флеш-бек» — перепроживання травматичної події. У такому стані він як «наяву» бачив бій: почав повзти, ховатися під стіл. Коли люди побачили, що хлопець не в собі, почали бити на сполох і викликали поліцію і швидку.

Годі й казати про численні «подвиги» ветеранів унаслідок загостреного почуття справедливості. Такі прояви нині, на жаль, мають масовий характер. Лунає: «Ми там воюємо, а тут усім байдуже…» У певному нерозумінні, оскільки тут люди живуть мирним життям, відбувається підміна реальності, яка призводить до внутрішнього конфлікту.

В усьому світі основним методом лікування ПТСР є психотерапія. Але обов’язковою умовою для вдалого подолання хвороби має бути емоційний, інтелектуальний, психічний ресурс. Іншими словами — сили. Адже організм унаслідок емоційного виснаження не сприймає методи психотерапії. Тому спочатку призначаємо снодійні препарати тим, хто не може спати вночі, а якщо яскраво виражена депресія — корегуємо настрій антидепресантами, зменшуємо рівень загальної тривоги, надаємо можливість відпочити, відволіктись від зовнішнього світу — тривожних новин із засобів масової інформації, дзвінків товаришів. Лише після того як вдається прибрати постійну тривогу, налагодити сон, здійснюємо психотерапевтичні методики лікування ПТСР, — розповідає лікар.

Якщо ви нині перебуваєте в районі АТО й вам неймовірно важко емоційно, а психолога поруч немає, то лікар вам радить спробувати допомогти собі подолати стрес:

Візьміть на озброєння добре знайомий усім прийом льотчиків і розвідників — «розбір польотів». Зберіться разом і посекундно розберіть усі завдання, обговоріть усі плюси та мінуси. Це буде ніби перший етап психотерапії. У такий спосіб ви надаєте проблемним питанням послідовної часової хронології, прибираючи емоційне навантаження, переводячи їх у сухі факти. Це буде і профілактика помилок під час бою, і дуже дієвий спосіб емоційної розрядки, — радить Андрій Самойленко.

Наступною порадою подолання стресу, коли поруч із вами немає кому відкрити душу, може стати давній метод — записувати на клаптику паперу все, що тієї миті є на душі. Так ви емоційно вивільняєтеся від тягаря спогадів та опрацьовуєте досвід.

Тетяна МОРОЗ, друкована газета «Народна армія» 

Ізраїльські лікарі ефективно лікують посттравматичні стресові розлади у бійців упродовж трьох місяців

У безлічі воєн і терактів на Близькому Сході чимало військових ізраїльської армії постраждали від посттравматичного стресового розладу. Але ізраїльські лікарі навчилися вдало лікувати це захворювання протягом короткого часу

— За протоколом ізраїльської армії, психологи зобов’язані діагностувати ПТСР упродовж перших 24 годин після бою, — розповідає лікар однієї з провідних ізраїльських клінік Віталій Тевелєв. — Після травмувальної події, у якій брав участь солдат, аби запобігти переходу цього розладу в хронічний стан, саме своєчасна лікарська допомога має стати запорукою успіху подальшого ефективного лікування хвороби.

Когнітивно-поведінкова психотерапія (пролонгована експозиція) є однією з найефективніших методик, яку нині застосовують провідні ізраїльські лікарі. Її було розроблено ізраїльським клінічним психологом професором Едною Фоа. Цікаво, що за цю методику журнал «Тайм» уніс лікаря в перелік ста найвпливовіших людей світу, які вплинули на ХХ століття, настільки важливою, а головне — ефективною вона є. Її суть полягає у викликанні в пацієнта звички до спогадів, які травмують його психіку. Виявилося, що із часом вони просто втрачають свій негативний вплив.

— Лікар навмисно викликає психотравмувальні спогади, аби пацієнт до них звик і згодом припинив звертати на них увагу. Тож спогади минають і більше не повертаються. Це перша частина методики, — продовжує пан Тевелєв. — Друга — ми привчаємо пацієнта до релаксації, адже ПТСР, як відомо, є тривожним розладом, тому людина весь час напружується й перебуває в стані тривоги. Ми вдаємося до найпростіших технік дихання, розслаблення м’язів. Достатньо одного місяця, і людина вже не повертається подумки до травмувальних подій. Протягом трьох місяців ми виліковуємо навіть найтриваліші та найважчі стани ПТСР. Це і є головна методика. Як допоміжну застосовуємо симптоматичне медикаментозне лікування, але це вже тільки в найважчих випадках.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

© 2019 Біла хата
Наші матеріали розміщувати в інших виданнях дозволяється лише при умові зазначення гіперпосилання публікації на сайті http://bilahata.net/