Хто б міг подумати, що «братня» країна здійснить військову інтервенцію до своєї «сестри» ? України!? Але ж сталося. Настільки недружньо-агресивний крок до України з боку Російської Федерації вразив людей, що вже навіть сни почали снитися українцям, відображаючи деталі сьогоднішнього і завтрашнього дня…
Оце так тиждень останній видався! Стільки подій, стільки різноманітної інформації — аж голова пухне: захоплення і «перезахоплення» влади, самопроголошені, особливо на Сході країни, начальнички, ватаги «невідомих» людей із такою ж «невідомою» зброєю і як апогей — захоплення російськими військами Криму. Як усі переживали — тільки б обійшлося без нового кровопролиття!
І от із такими невеселими думками, добросовісно передивившись новини на різних телеканалах та в Інтернеті, намагаєшся десь опівночі піти спати.
Так було й понеділкового вечора 3 березня. І надало ж мені в останню хвилину перед виключенням комп’ютера ще раз передивитися стрічку новин. А там... інформація про те, що для путінських військ стратегічно важливим напрямком наступу з використанням танків є Чернігівська область. (Звичайно! Адже тут до Києва можна навіть брущаткою докинути!) Який після цього міг бути сон?! Але втома зробила свою справу — заснула...
Ніби випустила я свого кота у двір погуляти, а він одразу чкурнув на город. Думаю, дай гляну — за ким він так погнався? Дивлюся, аж посеред мого городу якийсь величезний клубок коричневий лежить. Що то воно таке? Ой, людоньки, та це ж ведмідь! Спочатку, звичайно, злякалася. А потім обурилася — нема чого йому тут робити! Кричу: «Гей, ти, бурий! Що тобі знадобилося на моєму городі? Чого ти прийшов? Чи тобі лісу замало? Ану геть пішов звідси! Не лякай мені курей!»
Ведмідь завовтузився на місці, потім пройшов в один кінець городу і, вибачайте на слові, наклав там купу. Далі в інший кінець — і ще одну. Після цього повернув голову в мій бік і таким винувато-нещасним поглядом дивиться! А шерсть у нього якась брудна і скуйовджена... Навіть шкода його стало. «Не дави на жалість — тікай звідси!» — кричу йому знову. І врешті він пішов!
Тільки-но прокинулась, як одразу в голові вибудувався логічний ланцюжок: ведмідь — Росія — Путін. І тут сама собою прийшла розгадка мого дивного сну: Росія непрохано прийшла на нашу землю, наробила чимало зла, але вся Україна повстала проти, і вона має негайно піти. І я, навіть не переглядаючи останніх новин, заспокоїлась — танки до нас не приїхали!
Що ж до куп лайна, то маю про це ось яку думку. Саме по собі лайно, звичайно, — погано. Але всі сонники і навіть народні прикмети однозначно стверджують — це до грошей! І як же хочеться повірити, що в найближчому майбутньому у нас таки почнеться довгоочікуваний розвиток економіки та покращення добробуту людей!
Крім того, це підтверджує ще й такі дві закономірні думки: російська влада планувала розсварити різні регіони України між собою, натомість своїми діями лише пришвидшила беззаперечне об’єднання; хотіла затягнути нашу країну в якийсь там черговий «союз», натомість остаточно переконала всіх українців від сходу й до заходу, від півдня й до півночі у правильності європейського вибору.
Нехай допоможе нам Бог здійснити все задумане!
Наталія В’ЯЗОВА, м. Чернігів
